Постанова ВГСУ від 16.07.2015 року у справі №922/69/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року Справа № 922/69/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачаОСОБА_4, представник,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.05.2015у справі№922/69/15 Господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) у розмірі (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 330843,03 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2015 (суддя Хотенець П.В.) у позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Пелипенко Н.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2015 скасовано; прийнято нове рішення; позовні вимоги задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до міського бюджету м.Харкова збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 330843,03 грн згідно з розрахунком величини пайового внеску виконаного за показниками опосередкованої вартості будівництва; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Харківської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 6616,86 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3308,43 грн.

Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Харківська міська рада вправі вимагати від усіх замовників будівництва на території міста Харкова належного виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема, щодо належного виконання пайової участі.

Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін. Також у відзиві позивач просить справу розглядати без участі його представника.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 31.12.2013 за №ХК 202133610003, будівництво громадського будинку, нежитлової будівлі магазину літ. В-2 за адресою: АДРЕСА_1 було прийнято в експлуатацію. Замовником будівництва за даною декларацією є Фізична особа-підприємець ОСОБА_5.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною третьою даної норми визначено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно будівельними нормами, державними стандартами і правилами (ч.5 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до ч.9 ст.40 цього ж Закону договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката (ч.5 вказаної норми).

Як встановив місцевий господарський суд та підтверджується матеріалами справи, 17.02.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Харківською міською радою був укладений договір №31-15/1 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова (далі - Договір), за умовами якого сторони дійшли згоди щодо пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова при будівництві громадського будинку нежитлової будівлі магазину літ. "В-2" по АДРЕСА_1.

Згідно з п.2.1.1 Договору сторони передбачили, що розмір пайової участі відповідача складає 54891,54 грн.

Договір набуває чинності з часу підписання сторонами або набрання чинності судового рішення щодо укладення цього договору, та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором (п.4.1 Договору).

При цьому місцевий господарський суд встановив, що 13.03.2015 в межах строків, визначених пунктом 2.1.2. договору (60 календарних днів з дня укладання договору), відповідачем було перераховано до бюджету м. Харкова 54891,54 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому посилання суду першої інстанції на те, що право власності на новостворену нежитлову будівлю літ. "В-2", загальною площею 382,4 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1, зареєстровано за відповідачем у 2008 році, тобто, до прийняття Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не мають істотного значення для вирішення спору. Зазначене не призвело до прийняття неправильного по суті рішення.

Натомість суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду та задовольнив позовні вимоги, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією апеляційного господарського суду, з огляду на таке.