ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2015 року Справа № 920/1635/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівГольцової Л.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський центр здоров'я"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015у справі№ 920/1635/14 господарського суду Харківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Сумський центр здоров'я",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватне акціонерне товариство "Альба Україна",простягнення 465 540,17 грн за участю представників сторін:
від позивача: Гордієнко І.С., дов. від 19.06.2015
від відповідача: Збукарєва К.В., дов. від 15.07.2015
від третьої особи: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський центр здоров'я", в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 7692/16 від 25.11.2014, просив стягнути з відповідача 465 540,17 грн, з яких: 372 632,24 грн - сума основного боргу, 45 042,56 грн - сума пені за період з 23.05.2014 по 26.11.2014, 5 757,93 грн - сума трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання за період з 23.05.2014 по 26.11.2014 та 42 107,44 грн - сума інфляційних втрат за період з 23.05.2014 по 31.10.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару за договором купівлі-продажу № 356ХФ/11 від 18.02.2011, укладеним між відповідачем та третьою особою, право вимагати виконання яких від відповідача позивач набув, уклавши з третьою особою договір відступлення права вимоги № 70427/20/14-7 від 05.06.2014.
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.02.2015 (склад колегії суддів: Лугова Н.П. - головуючий, Левченко П.І., Котельницька В.Л.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Сумський центр здоров'я" на користь ПрАТ "Банк "Київська Русь" 372 632,24 грн основного боргу, 45 042,56 грн пені, 5 757,93 грн три відсотка річних, 42 107,44 грн інфляційних нарахувань та 10 026,80 грн судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 (склад колегії суддів: Черленяк М.І. - головуючий, Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу ТОВ "Сумський центр здоров'я" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 05.08.2014 - без змін.
При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що додані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні стосуються договору купівлі-продажу № 356ХФ/11 від 18.02.2011, оскільки між третьою особою та відповідачем жодних інших договорів, крім вказаного, укладено не було, а чинне законодавство не вимагає посилання у видатковій накладній на конкретний договір; зазначені видаткові накладні є неоплаченими з боку відповідача ні первісному кредитору (третій особі), ні новому кредитору (позивачу). Крім того, суди визнали обґрунтованим нарахування позивачем та пред'явлення до стягнення з відповідача сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а їх розрахунок правильним.
В касаційній скарзі ТОВ "Сумський центр здоров'я" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 18.02.2011 між ПрАТ "Альба Україна" (продавець, третя особа) та ТОВ "Сумський центр здоров'я" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 356ХФ/11 (далі за текстом - договір) та підписано додаткові угоди до нього.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору продавець зобов'язався передавати (поставляти) у власність покупця вироби медичного призначення (товар), а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору. Товар передається по найменуваннях та в кількості із зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.
Підтвердженням виконання заказу продавцем є підписання видаткової накладеної покупцем при прийомі-передачі партії товару. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. При прийманні товару покупець зобов'язаний підписати та проставити печатку у видатковій накладній. (п.п. 2.3., 6.1., 6.8. договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний наступний календарний рік. (п. 10.2. договору).
На виконання умов договору продавець протягом періоду з 08.03.2014 по 23.04.2014 поставляв відповідачу, а відповідач приймав у власність товар на підставі видаткових накладних, долучених до матеріалів справи (т.1, а.с. 32-282). Загальна вартість поставленого продавцем та прийнятого відповідачем товару склала 372 632,24 грн. Однак, відповідач вказану вартість товару у визначені видатковими накладеними строки не оплатив.
05.06.2014 між ПрАТ "Альба Україна" (первісний кредитор, третя особа) та ПАТ "Банк "Київська Русь" (новий кредитор, позивач) укладено договір відступлення права вимоги № 70427-20/14-7 від 05.06.2014, відповідно до умов якого позивач, як новий кредитор, набув право вимоги за зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський центр здоров'я", що випливають з договору купівлі-продажу № 356ХФ/11 від 18.02.2011.
Відповідно до акту приймання-передачі від 05.06.2014 первісний кредитор зняв з балансу, а новий кредитор взяв на баланс дебіторську заборгованість в сумі 418 772,93 грн.
07.08.2014 ПАТ "Банк "Київська Русь", як новий кредитор, повідомило відповідача про здійснення відступлення на його користь права вимоги виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № 356ХФ/11 від 18.02.2011 та просив перерахувати на його рахунок суму заборгованості за вказаним договором. (претензія № 5083/20 від 07.08.2014)
Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ч. 1 ст.512 ЦК України)
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сервисы для юристов