ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2015 року Справа № 915/576/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Полянського А.Г.
суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015у справі Господарського суду№ 915/576/15 Миколаївської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА"до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача компанії "SANDYPOOL Limited" приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Руслана Володимировичапровизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:пр. Нестеренко О.А., дов. від 05.02.2015 № 3;відповідача: третьої особи:пр. Русін Р.М., дов. від 18.02.2015; пр. ОСОБА_4, дов. від 18.02.2015; не з'явилисьВ С Т А Н О В И В:
У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, у якій просило визнати таким, що не підлягає виконанню та скасувати виконавчий напис приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Руслана Володимировича, вчинений 22.03.2015 та зареєстрований в реєстрі за № 189, про стягнення з Товариства на користь компанії "SANDYPOOL Limited" (далі - Компанія) заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків за кредитним договором № Y/23/01/08 від 23.01.2008 зі змінами і доповненнями, а також витрат за вчинення виконавчого напису.
До позовної заяви Товариства було долучено заяву про вжиття заходів забезпечення позову, у якій Товариство просило суд зупинити стягнення за спірним виконавчим написом нотаріуса.
Вказану заяву Товариства із посиланням на ст. ст. 10, 37 Закону України "Про нотаріат" та ст. ст. 17, 27 Закону України "Про виконавче провадження" мотивовано наявністю небезпеки порушення його майнових прав, понесення ним необґрунтованих витрат та неможливості повернення стягнутого за спірним виконавчим написом нотаріуса. При цьому, Товариство вказало, що воно є бюджетоутворюючим підприємством арешт майна або коштів якого негативно вплине на його господарську діяльність, призведе до порушення договірних зобов'язань, в тому числі і щодо нерезидентів, порушення права тисячного колективу працівників на своєчасну виплату заробітної плати.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.04.2015 (суддя Семенчук Н.О.) зупинено стягнення з Товариства за виконавчим написом приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Руслана Володимировича від 22.03.2015 № 189.
Вказану ухвалу прийнято з мотивів необхідності забезпечення гарантій виконання судового рішення, яким спір у справі буде вирішено по суті, а також імовірності утруднення його виконання у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (колегія суддів: Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т., Філінюк І.Г.) ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.04.2015 скасовано.
Постанову мотивовано недоведеністю обставин, на які Товариство посилалось у заяві про забезпечення позову як на підставу своїх вимог. Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась із висновком місцевого господарського суду про те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може створити перешкоди при виконані судового рішення у даній справі.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненнями до неї, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.04.2015. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що прийняття апеляційної скарги Компанії до провадження судом апеляційної інстанції відбувалось з порушенням вимог ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а при винесені оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом було невірно застосовано ст. ст. 66, 67 ГПК України, не враховано положень ст. ст. 10, 37 Закону України "Про нотаріат", ст. ст. 17, 27 Закону України "Про виконавче провадження" та окремих роз'яснень пленуму Вищого господарського суду України.
Компанія не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.07.2015 касаційну скаргу Товариства прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Полянського А.Г., суддів Кравчука Г.А. (доповідач), Мачульського Г.М., призначено її до розгляду на 15.07.2015 о 12:00 та задоволено заяву Товариства і зупинено виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 до закінчення її перегляду в порядку касації.
Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з заявою від 30.06.2015, у якій через не направлення на її адресу копії заяви Товариства про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015, із посиланням на ст. ст. 43, 44, 1111 ГПК України, просила відмовити у її задоволені та зобов'язати Товариство направити її копію на адресу Компанії.
Розглянувши вказану заяву Компанії колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для її задоволення, оскільки викладені у ній вимоги не ґрунтуються на положеннях чинного процесуального законодавства, відтак зазначена заява відхиляється колегією суддів як необґрунтована.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Абзацом третім пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову у даній справі Товариство виходило, зокрема, з мотивів неможливості повернення стягнутого за спірним виконавчим написом нотаріуса, а відтак і неможливості виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.
Між тим, позивачем до відповідача заявлений немайновий позов, що в будь-якому випадку виключає обставини утруднення чи неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, тоді як, порушені у такому разі майнові права Товариства можуть бути відновлені в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог про що цілком обґрунтовано зазначив господарський суд апеляційної інстанції.
Необхідність застосування заявлених заходів забезпечення позову Товариство обґрунтовувало також тим, що воно є великим бюджетоутворюючим підприємством, тому арешт майна або коштів негативно вплине на його господарську діяльність, порушення договірних зобов'язань, в тому числі і щодо нерезидентів, порушення права тисячного колективу працівників на своєчасну виплату заробітної плати.
Абзацом другим пункту 1 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку господарським судом апеляційної інстанції було встановлено, що на підтвердження зазначених доводів Товариством не було надано жодних доказів, у зв'язку із чим суд дійшов правомірного висновку щодо їх недоведеності.
Доводи касаційної скарги Товариства наведеного вище не спростовують.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним та обґрунтованим скасування судом апеляційної інстанції ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.
Сервисы для юристов