ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2014 року Справа № 916/493/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 травня 2014 року у справі № 916/493/14 Господарського суду Одеської області за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Київ, в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", м. Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія", м. Одеса, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт", м. Одеса, про стягнення 1 762 392,79 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Задоя В.І. (дов. № 3256 від 13.12.13);
відповідача - Коротков С.О. (дов. б/н від 02.01.14);
третьої особи - Клочкова І.С. (дов. № 20/7-1340 від 26.11.13),
встановив:
У лютому 2014 року позивач ДП "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Українська Національна Стивідорна Компанія" про стягнення 1 762 392,79 грн.
Вказував, що 01.10.03 між ним (далі - порт) та відповідачем (далі - підприємство) був укладений договір про надання послуг № КД-4405 та додаткові угоди до нього, за умовами яких він зобов'язався надавати підприємству послуги, пов'язані із перевалкою вантажів, а підприємство - здійснювати оплату отриманих послуг на умовах, передбачених договором.
Зазначав, що п. 2.6 договору підприємство гарантувало залучення для перевалки через ППК-6 вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тонн на рік, а у випадку невиконання умов вказаного договору, підприємство п. 5.5 договору зобов'язалось сплатити компенсацію в розмірі 15,5 % від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні обсягу вантажу, якого бракує, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік.
Також вказував, що за взаємною згодою сторін дію договору припинено з 13.06.13.
Посилаючись на порушення відповідачем умов п. 2.6 договору в частині забезпечення гарантованого об'єму перевалки вантажів, позивач просив стягнути з відповідача компенсацію за період з 01.01.13 по 12.06.13 в сумі 1 762 392,79 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18 березня 2014 року (суддя Степанова Л.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 травня 2014 року (колегія суддів у складі: Ярош А.І. - головуючого, Журавльова О.О., Савицького Я.Ф.), в позові відмовлено.
Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період менший ніж календарний рік, проте п. 5.5 укладеного між сторонами договору про надання послуг № КД-4405 від 01.10.03 встановлено порядок розрахунку компенсації втрат виключно за рік, а не за окремі дні або місяці.
У касаційній скарзі ДП "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 213, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 627 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.10.03 між сторонами у справі був укладений договір про надання послуг № КД-4405 та додаткові угоди до нього, за умовами яких порт зобов'язався надавати підприємству послуги, пов'язані із перевалкою вантажів, а підприємство - здійснювати оплату отриманих послуг на умовах, передбачених договором.
Пунктами 2.1, 2.5 договору до обов'язків підприємства віднесено: своєчасно і в повному об'ємі оплачувати послуги порту; забезпечувати в об'єм робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку, залученого підприємством відповідно до умов даного договору.
Згідно п. 2.6 договору підприємство гарантувало залучення для перевалки через ППК-6 вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тонн на рік.
У разі невиконання підприємством вимог п. 2.6 даного договору, підприємство компенсує порту втрати у розмірі 15,5 % (без урахування ПДВ, ПДВ нараховується згідно з діючим законодавством України) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні об'єму вантажу, якого бракує, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік. Середньоприбуткова ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період (п. 5.5 договору в редакції додаткової угоди № КД-4405/5 від 01.06.11).
Додатковою угодою № КД-4405/4 від 31.12.10 сторони дійшли згоди щодо доповнення розділу 8 договору пунктом 8.8 наступного змісту: "У даному договорі під роком розуміється період, рівний календарному року. Для співставлення періоду, який складає менше календарного року, приймаються аналогічні попередні періоди."
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Сервисы для юристов