Постанова ВГСУ від 16.07.2014 року у справі №916/3535/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 916/3535/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент-банк"на ухвалу та постановуГосподарського суду Одеської області від 31.03.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2014у справі№ 916/3535/13Господарського судуОдеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Акцент-банк"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 49686,27 грн.за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2014 у справі № 916/3535/13 (суддя Щавинська Ю.М.) задоволено частково заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду від 19.02.2014 у справі № 916/3535/13. Суд розстрочив виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2014 у справі № 916/3535/13 строком на 4 роки, шляхом помісячного погашення заборгованості рівними частинами у сумі 216,00 грн. протягом двох років рівними частинами до 15 числа кожного місяця, починаючи з 15.04.2014 по 15.03.2016 на користь ПАТ "Акцент-банк" та наступні два роки поквартальним погашенням заборгованості у сумі 5 329,54 грн. до 15 числа першого місяця кожного кварталу, починаючи з 15.04.2016 по 15.01.2018. В решті заяви відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ярош А.І., судді - Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.03.2014 у справі № 916/3535/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Від позивача на адресу суду 14.07.2014 надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання представника, яке за результатами його розгляду було відхилено судовою колегією.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, сторони були попереджені в ухвалі про порушення касаційного провадження від 07.07.2014 про те, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі (п. 4 резолютивної частини ухвали).

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.02.2014 у даній справі позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 30000 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 12359,86 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 3240 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 500 грн. В решті позову відмовлено.

07.03.2014 на примусове виконання рішення суду видано відповідний наказ.

Відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про розстрочку виконання судового рішення у даній справі, в якому послався на тяжкий фінансовий стан, тяжкий стан здоров'я, а також на призупинення підприємницької діяльності. Заявник просив суд розстрочити оплату заборгованості, встановленої рішенням у даній справі на 4 роки з оплатою перші 2 роки в сумі 200,00 грн. щомісячно та 2 роки рівними частинами поквартально.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, беручи до уваги подане відповідачем клопотання про розстрочку рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2014 у справі № 916/3535/13, керуючись положеннями ст. 121 ГПК України та зважаючи на норми ст. 90 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частково задовольнив це клопотання та розстрочив виконання зазначеного рішення строком на 4 роки, шляхом помісячного погашення заборгованості рівними частинами у сумі 216,00 грн. протягом двох років рівними частинами до 15 числа кожного місяця, починаючи з 15.04.2014 по 15.03.2016 на користь ПАТ "Акцент-банк" та наступні два роки поквартальним погашенням заборгованості у сумі 5 329,54 грн. до 15 числа першого місяця кожного кварталу, починаючи з 15.04.2016 по 15.01.2018.

При цьому, суд врахував обставини, на які послався боржник, зокрема, фінансову неспроможність відповідача, викликану незадовільним станом здоров'я, що підтверджено медичною довідкою від 24.10.2011 № 097463, в якій зазначено, що останній потребує постійного догляду (відповідач отримує пенсію по інвалідності І групи).

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши докази та надавши оцінку наведеним заявником обставинам, установили, що виконання судового рішення відповідачем ускладнювалось фінансовою неспроможністю останнього, викликану незадовільним саном його здоров'я.

Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.