Постанова ВГСУ від 16.07.2014 року у справі №916/3200/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 916/3200/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення від та на постанову від Господарського суду Одеської області 24.02.2014 Одеського апеляційного господарського суду 23.04.2014у справі Господарського суду № 916/3200/13 Одеської областіза позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за участю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області 1. Міністерство освіти і науки України 2.Одеський національний університет імені І.І. Мечникова Прокуратури міста Одесипро внесення змін до договоруу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача ОСОБА_7;- відповідача - третіх осіб Кирпичова Т.Б.; 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився;- прокуратури Красножон О.М.;

Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Іванової Л.Б. № 02-05/276 від 15.07.2014 розгляд справи № 916/3200/13 Господарського суду Одеської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

20.11.2013 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 209840910237 від 17.11.2010, шляхом викладення п. 10.1 договору у наступній редакції: "Цей договір укладено строком на 5 (п'ять) років, та він діє з 17.11.2010 по 17.11.2015 включно".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.02.2014 у справі № 916/3200/13 (суддя Лічман Л.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 (колегія суддів у складі: Пироговський В.Т. - головуючий суддя, судді Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 у справі № 916/3200/13, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 209840910237 від 17.11.2010, шляхом викладення п. 10.1 договору у наступній редакції: "Цей договір укладено строком на 5 (п'ять) років, та він діє з 17.11.2010 по 17.11.2015 включно".

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на той факт, що відповідач безпідставно відмовляється від підписання додаткової угоди до спірного договору оренди. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" № 1759-VI від 15.12.2009 термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Приписами ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно із заявою від 29.07.2010 (т. 1 а. с. 145), яка передувала укладенню договору оренди нерухомого майна № 209840910237 від 17.11.2010, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просила укласти відповідний договір строком до трьох років.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що орендар, користуючись правом наданим наведеними нормами запропонував менший термін дії договору ніж встановлено ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а орендодавець підписавши договір погодив таку пропозицію. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для внесення змін до договору за рішенням суду та правомірно відмовили у позові.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що заява від 29.07.2010 про укладення договору оренди строком до трьох років була написана під тиском відповідача не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки позивачем, в порушення приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надав ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій будь-яких доказів на підтвердження наведеного.

Всі інші доводи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 у справі № 916/3200/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО