Постанова ВГСУ від 16.07.2014 року у справі №910/961/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 910/961/14

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участю представників сторін О. Гриценко (дов. від 04.06.2014), І. Демянова (дов. від 08.05.2013), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Водоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 12 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 6 травня 2014 року у справі № 910/961/14 за позовом комунального підприємства "Водоканал" до публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про стягнення 15 807 грн 39 коп.,

УСТАНОВИВ: У січні 2014 року комунальне підприємство "Водоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про стягнення 15 807 грн 39 коп. боргу з підстав неналежного виконання умов договору від 1 січня 2006 року № 4109-10/10-01/26 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 березня 2014 року (суддя П. Паламар), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 травня 2014 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Комунальне підприємство "Водоканал" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами частини 2 статті 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", пунктів 3.3, 5.1, 5.4, 5.14, 5.15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарського господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила), статей 22, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що 1 січня 2006 року сторони уклали договір № 4109-10/10-01/26 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (водоканал) зобов'язався відпускати відповідачу питну воду на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймати стічні води по визначених майданчиках (вул. Бородинська, 7, пр-т. Леніна, 176, вул. Південноукраїнська, 5 у м. Запоріжжі), а відповідач (абонент) - оплачувати вартість наданих послуг. У подальшому сторони укладали додаткові угоди, якими вносили зміни та доповнення до договору.

При технічному обстеженні водопроводу (пр-т. Леніна, 176), проведеному 2 вересня 2013 року, встановлено, що абонент здійснює облік водокористування водолічильником з простроченим міжповірочним інтервалом, а 24 вересня сторони склали акт про введення в експлуатацію засобу обліку води з відбитком повірочного тавра.

За цих обставин комунальне підприємство "Водоканал" здійснило абоненту розрахунок витрат води і водовідведення як безоблікове за періоди з 18 липня по 2 вересня в сумі 14 858 грн 95 коп. і з 3 по 5 вересня 2013 року в сумі 948 грн 44 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що підстави для застосування до відповідача розрахунку за безоблікове водокористування відсутні, оскільки позивач не надав доказів фактичних обсягів споживання відповідачем послуг водопостачання та водовідведення протягом заявлених періодів і тривалість повірки була менше одного місяця.

Колегія суддів вважає, що таких висновків господарські суди дійшли без урахування всіх обставин справи та вимог закону.

Пунктом 5.1. Правил встановлено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності (абзац перший пункту 5.4. цих Правил).

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" визначено, що засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію. Засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку (частина 2 статті 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність").

Відповідно до пункту 5.14. Правил засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією.

Згідно з пунктом 3.1. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

12 січня 2010 року сторони склали акт технічного обстеження водопроводу, з тексту якого вбачається використання відповідачем опломбованого та повіреного засобу обліку води СК15х № 3202079 з відміткою держповірки у першому кварталі 2010 року і позивач подав господарським судам докази того, що міжповірочний інтервал такого лічильника води становить три роки.

Отже, ураховуючи вимоги пунктів 3.4. і 5. 14. Правил, відповідач з 1 квітня 2013 року до початку повірки здійснював безоблікове водокористування.

Застосовуючи до спірних правовідносин Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, господарські суди не звернули уваги на те, що ці Правила регулюють відносини між виконавцем житлово-комунальних послуг та споживачем відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Доказів того, що позивач відносно відповідача є виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення господарським судам подано не було. Окрім того, встановлений підпунктом 4 пункту 32 цих Правил обов'язок виконавця контролювати установлені міжповіркові інтервали та проводити періодичну повірку відноситься до квартирних засобів обліку.

Не надання господарськими судами правової оцінки цим обставинам справи, у тому числі правильності зазначення позивачем ціни позову, позбавляє суд касаційної інстанції надати належну правову оцінку рішенню та постанові, у зв'язку з чим судові акти в даній справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, при якому господарському суду слід встановити дійсні права та обов'язки сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу комунального підприємства "Водоканал" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 6 травня 2014 року у справі № 910/961/14 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець