ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2014 року Справа № 904/6442/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПолянського А.Г.,суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробничого підприємства "Інтертех"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід27.02.2014р.у справі№904/6442/13Господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробничого підприємства "Інтертех"доПриватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель"прозобов'язання видати технічні умови на встановлення вузла обліку теплової енергії у нежитловому приміщенні
за участю
- позивача:Романенко П.В. (довіреність від 14.01.2014р.), -
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись в суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю інженерно-виробничого підприємства "Інтертех" (далі - позивач) посило зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" (далі - відповідач) видати технічні умови на встановлення вузла обліку теплової енергії у нежитловому приміщенні №73 у секції 2 житлового будинку по вул. Баумана, 10 в м. Дніпропетровську. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як теплопостачальна організація відповідно до приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. N1198, у зв'язку з поданням позивачем йому відповідної заяви повинен надати позивачу технічні умови для встановлення вузла обліку теплової енергії у приміщенні, яке належить позивачу на праві спільної часткової власності.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013р. (суддя Бєлік В.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сизько І.А., судді Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.), в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Відповідно до приписів статті 11111 ч.2 п.4 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами 01.12.2010р. укладено договір №313 про надання послуг з опалення та гарячого водопостачання (нежитловий фонд), за умовами якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з опалення та постачання гарячої води у приміщення шляхом підігріву води з використанням обладнання будинкової дахової котельної (далі комунальні послуги), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані комунальні послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).
В п. 2.2 договору сторони погодили, що плата за послуги з опалення приміщення нараховується та сплачується шляхом множення опалювальної площі приміщення на тариф, що встановлений виходячи з розрахунку за 1 м2 площі.
05.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу технічних умов для встановлення приладу обліку отриманої теплової енергії, посилаючись на прийняття рішення про встановлення у приміщенні, частиною якого він володіє, вузлу обліку теплової енергії та на п. 8 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., однак відповіді на свою заяву не отримав, у зв'язку з чим і звернувся у суд з даним з позовом.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що спірні правовідносини виникли не у сфері теплопостачання, а у сфері надання житлово-комунальних послуг; встановлення лічильників теплової енергії у спірних правовідносинах здійснюється житлово-комунальними організаціями, виконавцем, виробником чи постачальником послуг, а також спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями; позивачем не доведено, що саме відповідач має видавати технічні умови для встановлення вузла обліку теплової енергії; позивач повинен був отримати згоду всіх власників квартир та нежитлових приміщень будинку на встановлення індивідуального приладу обліку спожитої теплової енергії.
Між тим судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті при неповному з'ясуванні всіх обставин справи виходячи з наступного.
Відповідно до приписів статті 319 Цивільного кодексу України: власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч.2); власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч.5).
Згідно приписів статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація - це суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах забезпечення впровадження засобів обліку і приладів регулювання споживання теплової енергії.
Судами встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення і за умовами вказано вище укладеного між сторонами договору про надання послуг з опалення та гарячого водопостачання (нежитловий фонд) відповідач зобов'язується надавати йому як споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з опалення та постачання гарячої води у приміщення шляхом підігріву води з використанням обладнання будинкової дахової котельної.
При цьому, пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, визначено, що межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла; вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання; система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з'єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору; споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно ж п.7 Цих Правил усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.
Пунктом 8 вказаних Правил передбачено, що для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об'єктах споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов. Пунктом 9 цих Правил встановлено, що під час розроблення технічних умов повинні бути визначені: джерело теплової енергії та місце приєднання до теплових мереж; теплові навантаження об'єкта теплоспоживання (максимальне проектне з опалення, вентиляції, кондиціювання, інших технологічних потреб і середньогодинне, середньодобове та максимальне з гарячого водопостачання); параметри теплоносія, гідравлічний режим у місці приєднання до теплової мережі з урахуванням зростання теплових навантажень в системі теплоспоживання; обґрунтовані вимоги щодо збільшення пропускної здатності діючих теплових мереж, а також розширення або реконструкції установок для хімічного очищення води та конденсату джерела теплової енергії; кількість, якість, режим відкачування поверненого конденсату, вимоги до його очищення споживачем; доцільність використання вторинних енергоресурсів; необхідність будівництва резервного джерела теплової енергії або резервної магістральної теплової мережі з урахуванням підвищення надійності постачання теплової енергії споживачеві; вимоги щодо: обліку теплової енергії, контрольно-вимірювальних та автоматичних регулювальних приладів; захисту систем теплоспоживання від раптового підвищення тиску і температури теплоносія та теплових мереж від корозії; впровадження нових технологій прокладання теплових мереж, зокрема використання попередньо ізольованих труб; розміщення та монтажу приладів комерційного обліку теплової енергії на окремі будинки, будівлі (споруди).
Отже висновки судових інстанцій про відсутність правових підстав для видачі технічних умов позивачу для встановлення приладу обліку отриманої теплової енергії, не ґрунтуються на вказаних нормах права і є передчасними.
Разом з тим, судам не дано оцінки спірним правовідносинам сторін з огляду на умови укладеного між сторонами договору та наведених норм права, не досліджено чи містить заявка позивача необхідні вимоги для видачі технічних умов для встановлення приладу обліку отриманої теплової енергії.
Оскільки з'ясування вказаних обставин справи пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів з урахуванням вимог ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення як такі, що прийняті при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Сервисы для юристов