Постанова ВГСУ від 16.06.2015 року у справі №915/1887/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 915/1887/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 рокуу справі№ 915/1887/14 Господарського суду Миколаївської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства Первомайської міської ради "Тепло"простягнення 3 996 510,08 грн. за участю представників сторін:позивача:Букоємський Р.В.,відповідача:не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Первомайської міської ради "Тепло" основного боргу у розмірі 3 044 418,48 грн., пені - 433 292,92 грн., інфляційних втрат у сумі 394 771,72 грн., річних у розмірі 124 026,95 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.02.2015 року у справі №915/1887/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Первомайської міської ради "Тепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 044 418, 48 грн. основного боргу, пені в розмірі 216 015,71 грн., 123 456,26 грн. - 3% річних, 392 216,93 грн. інфляційних втрат та 72 349,20 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 02.02.2015 року скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 216015,71 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в зазначеній частині позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як Продавцем, та Комунального підприємства Первомайської міської ради "Тепло", як Покупцем, був укладений договір №13/2427-БО-22 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно пункту 1.2 Договору. газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

На виконання пункту 1.1 договору позивач поставив протягом січня - квітня 2013 та жовтня-грудня 2013, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 8345060,92 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу, які є в матеріалах справи.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Покупцем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням пункту 6.1 договору.

В порушення умов договору, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 5300642,44 грн.

Станом на 05.08.2014 року сума основного боргу відповідача складала 3 044 418,48 грн. Відповідач визнав суму заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За несвоєчасну оплату поставленого природного газу позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 433292,92 грн.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем також заявлено до стягнення 3% річних в сумі 124026,95 грн., інфляційні втрати в сумі 394771,72 грн.

Скаржник не оскаржує судові акти у частині стягнення суми боргу, 3% річних та інфляційних. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені, з посиланням на положення ст.83 ГПК України. Скаржник вказує, що судами невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові, та не були враховані інтереси позивача.

За неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого газу позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 433292,92 грн.

Судами попередніх інстанцій уточнено розмір пені, з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення, а саме без включення днів фактичної сплати суми заборгованості в період часу за який здійснюється стягнення пені, який становить 432 031,42 грн.

Суди, зменшуючи заявлену до стягнення пеню до 216015,71 грн., взяли до уваги те, що підприємство відповідача знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, та те, що на можливість своєчасних розрахунків із позивачем за отриманий природний газ суттєво впливає збитковість тарифів на теплову енергію, встановлених для населення, і постійна наявність заборгованості по компенсації пільг та різниця у цих тарифах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.