ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2014 року Справа № 914/4098/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач)суддівАкулової Н.В., Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі№ 914/4098/13 господарського суду Львівської області за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача проТовариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" стягнення в сумі 10 735,06 грнв судовому засіданні взяли участь представники:
- позивач: Коваленко О.П., дов. № 18-11-08852 від 09.12.2013
- відповідача: Романчук Ю.Р., дов. № 200 від 06.09.2013
- третя особа: Жовтонецький В.М., дов. № НЮ-32 від 01.01.2014
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.12.2013 у справі № 914/4098/13 (суддя Синчук М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі №914/4098/13 (у складі головуючого судді Юрченка Я.О., суддів Давид Л.Л., Данко Л.С.) позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійнихвимог на предмет спору на стороні позивача - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів", задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Сюрприз" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області неустойку у розмірі 10 735,06 грн.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "Сюрприз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами ст.ст. 762, 785 Цивільного кодексу України, оскільки об'єкт оренди товариством фактично не використовувався, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі №914/4098/13 та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах позивачу відмовити в повному обсязі.
Позивач та третя особа не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.
Також скаржник просить зупинити виконання оскаржуваного рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.
З урахування обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції відмовляє в задоволенні вказаної заяви в зв'язку з її необґрунтованістю.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.12.2009 між Регіональним відділенням Фонда державного майна України по Львівській області (як орендодавцем) та ТОВ "Сюрприз" (як орендарем) був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 197, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів, загальною площею 6,00 кв.м, за адресою м.Львів, пл. Двірцева, 1, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця" (балансоутримувач).
Відповідно до п. 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою: 4,00 кв.м для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 1,00 кв.м для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів; 1,00 кв.м для розміщення торгівельного об'єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів.
Згідно з п.п. 10.4, 10.6 договору оренди чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при наявності погодження балансоутримувача та органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Відповідно до п. 10.8 договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Пунктом 10.9 договору сторони визначили, що майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передачі, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
Згідно з п. 10.10 договору оренди якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.
Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 22.12.2009 по 19.12.2012 включно (п. 10.1 договору оренди).
26.04.2010 між сторонами був укладений договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.12.2009 № 197, згідно з яким строк дії договору продовжений до 10.04.2013 включно.
30.04.2013 орендодавець звернувся до ТОВ "Сюрприз" із заявою від 30.04.2013 № 11-03-02823 про припинення договору, яка була отримана товариством, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.04.2013, реєстр відправленої рекомендованої кореспонденції від 30.04.2013 та поштова квитанція від 03.05.2013.
Отже судами було встановлено, що договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №197 від 22.12.2009 припинив свою дію, однак ТОВ "Сюрприз" не виконав обов'язку з повернення орендованого нерухомого майна орендодавцю згідно з актом приймання-передачі, у зв'язку з чим орендодавцем була нарахована неустойка за період з 17.04.2013 по 30.09.2013.
Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Оскільки неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення орендарем обов'язку щодо своєчасного повернення орендованого майна, і судами було встановлено порушення ТОВ "Сюрприз" такого обов'язку за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 197 від 22.12.2009, за відсутності акта приймання-передачі про повернення майна, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Сюрприз" неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення - з 17.04.2013 по 30.09.2013.
Посилання скаржника на той факт, що з 28.10.2011 об'єкт оренди ТОВ "Сюрприз" не використовується та знаходиться у балансоутримувача - відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця" спростовується рішенням господарського суду Львівської області від 24.10.2012 у справі № 5015/3217/12(5015/7126/11), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Сюрприз" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області, про усунення перешкод в користуванні ТОВ "Сюрприз" майном, орендованим згідно з договором оренди № 197 від 22.12.2009 - частиною площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів загальною площею 6,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл.Двірцева, 1.
З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 914/4098/13.
Сервисы для юристов