Постанова ВГСУ від 16.06.2014 року у справі №910/21809/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року Справа № 910/21809/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р.та рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014р.у справі№910/21809/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дельта "доТовариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш"простягнення 100 941,15 грн.

за участю представників

позивача: Вересової О.В., дов.б/н від 06.11.2013р.

відповідача: Зелінського С.А., дов.б/н від 12.05.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" про стягнення 100941,15 грн., з яких 89600 грн. основного боргу, 6738,41 грн. пені, 4602,74 грн. 3 % річних, а також 5000 грн. - витрат на послуги адвоката та 2018,83 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2014р. (суддя Курдельчук І.Д.) у справі №910/21809/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р. (колегія суддів у складі головуючого судді Коршун Н.М., суддів: Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" 89600 грн. основного боргу, 6738,41 грн. пені, 4602,74 грн. 3 % річних, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р. скасувати, а справу №910/21809/13 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта" зазначає про безпідставність вимог касаційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, натомість, залишити в силі обґрунтовану постанову суду попередньої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.07.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" (замовник) було укладено Договір №140711, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити замовнику гідравлічні гільйотинні ножиці мод. GV-1630-Pasifico та комплект підтримок для гідравлічної чотирьохвалкової згинальної машини мод.МН322 D, загальною вартістю 2048000 грн., а замовник - прийняти вказане обладнання та оплатити його вартість та роботи у відповідності з вимогами визначеними п.2.4. Договору.

У п. 2.4. Договору (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 22.07.2011р.) сторони погодили, що оплата за Договором здійснюється замовником шляхом банківського переказу грошових коштів за вказаними в Договорі реквізитами, на підставі виставлених постачальником рахунків у наступному порядку: а)перший платіж у розмірі 483480 грн.; б) другий платіж у розмірі 483480 грн.; в) третій платіж у розмірі 495720 грн.; г) четвертий платіж у розмірі 495720 грн.; д) п'ятий платіж у розмірі вартості шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт - 89600 грн.

Судами також встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання вищезазначених умов Договору, відповідачем протягом 2011 року було здійснено передоплату за обладнання у загальному розмірі 1958400 грн. Позивач здійснив поставку обладнання за видатковими накладними: №108 від 06.12.2011р. та №1 від 16.01.2012р.

Разом з тим, судами зазначено, що на виконання пунктів 1.1. та 6.1 - 6.7. Договору позивачем були проведені шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи поставленого обладнання, за результатами яких було підписано акт виконаних робіт від 15.02.2012 р. Проте відповідач належним чином не виконав умови Договору щодо оплати п'ятого платежу за шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи у розмірі 89600 грн., а відтак, суди дійшли висновку про задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" 89600 грн. заборгованості за договором №140711 від 21.07.2011р.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що здійсненні внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Положеннями частини 1 ст.627 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі ст.6 цього ж кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості здійснених шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт поставленого обладнання згідно договору №140711.

Відповідно до ч.1-2 ст.673 Цивільного кодексу України на продавця покладається обов'язок з передачі товару покупцеві, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

У п.3.4. Договору №140711 від 21.07.2011р. сторони погодили, що кінцевий прийом обладнання по якості здійснюється замовником (відповідачем) згідно паспорту виробника, після кінцевого виконання пусконалагоджувальних робіт згідно договору.

Згідно п.4.1. цього ж договору якість обладнання повинна відповідати технічним вимогам (стандартам) заводу-виробника обладнання та умовам Договору. Якість обладнання повинна підтверджуватись відповідним паспортом (електричні, гідравлічні та механічні схеми) з копією російською мовою.