ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2014 року Справа № 904/9422/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця"на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. у справі № 904/9422/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 15 803,88 грн.за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 р. (суддя Загинайко Т.В.) в позові Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі - "ДП "Придніпровська залізниця") про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 15 803,88 грн. відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. (судді Орєшкіна Е.В., Прудніков В.В., Широбокова Л.П.) відмовлено в задоволенні клопотання ДП "Придніпровська залізниця" про поновлення строку для подання апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю поважних причин його пропуску, апеляційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 р. повернуто скаржнику без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ДП "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм процесуального права та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією не скористались.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваному судовому акті, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Однією з основних засад судочинства, відповідно до ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначений конституційний принцип закріплено також в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
Право апеляційного оскарження рішення господарського суду учасниками судового процесу надано їм ст. ст. 22, 91 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, останнім днем для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 р., повний текст якого було складено 24.02.2014 р., було 06.03.2014 р.
Втім, як встановлено судом апеляційної інстанції, ДП "Придніпровська залізниця" звернулось з апеляційною скаргою на вказане рішення суду 12.03.2014 р., тобто з пропуском встановленого строку. При цьому скаржником було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення суду з посиланням на отримання повного тексту рішення лише 11.03.2014 р.
Апеляційний господарський суд, згідно з ч. 2 ст. 93 ГПК України, постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 53 ГПК України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Виносячи оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги та відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції послався на те, що представник скаржника був присутнім в судовому засіданні 19.02.2014 р., а також на відсутність доказів поважності причин пропуску строку.
З такими висновками господарського суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки норми ГПК України не містять переліку поважних причин, які є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску. При цьому судам слід враховувати, що необхідною умовою реалізації учасником судового процесу права на оскарження рішення суду є його обізнаність зі змістом рішення, що дає можливість скаржнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд останнього в апеляційному порядку, як це передбачено п. 3 ч. 1 ст. 94 ГПК України.
Проте, вирішуючи питання доцільності поновлення строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою приписи ст. 129 Конституції України, яка є нормою прямої дії, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Апеляційний господарський суд також не звернув уваги на те, що відсутність у скаржника повного тексту рішення суду першої інстанції обмежувала його у можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 94 ГПК України. Так, з матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення суду скаржником було отримано лише 11.03.2014 р., тобто вже після закінчення строку на подання апеляційної скарги, хоча з відповідною заявою він звертався до суду ще 04.03.2014 р.
Отже, відмовляючи ДП "Придніпровська залізниця" у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, суд не забезпечив реалізації прав останнього на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга ДП "Придніпровська залізниця" підлягає задоволенню, а ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. - скасуванню з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити.
Сервисы для юристов