Постанова ВГСУ від 16.05.2016 року у справі №907/1119/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року Справа № 907/1119/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 18.01.2016 р. (суддя Ломака В.С.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. (судді: Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г., Сулім В.В.)у справі№907/1119/15 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"доМіністерства енергетики та вугільної промисловості Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаФонд державного майна Українипровизнання права власності за участю представників: від позивача Демидас Д.А., довіреність №49 від 04.05.2016 р.від відповідача Старушкевич У.М., довіреність №55/2016 від 20.04.2016 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаЗубенко М.О., довіреність №542 від 31.12.2015 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2016 р. у справі №907/1119/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р., відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд державного майна України, про визнання права власності на об'єкт нерухомості, а саме на нежитлову будівлю Центрального розподільного пункту (ЦРП №1), загальною площею 64,20 кв.м., яка розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Новака, 8 "б".

Підставою для прийняття вказаних судових рішень стало те, що за висновками господарських судів попередніх інстанцій позивачем не було вчинено всіх необхідних дій для реєстрації права власності на спірне майно, а саме: позивач не звертався до Фонду державного майна України із заявою про формування переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду компанії, як, відповідно, і не отримував відмови державного органу приватизації в її задоволенні. З огляду на це, суди визнали заявлені Публічним акціонерним товариства "Закарпаттяобленерго" позовні вимоги передчасними.

Не погодившись з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р., рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Так, на думку скаржника, попередні судові інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень помилково керувались п. 4.2 Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого Наказом Фонду державного майна України №2097 від 25.11.2003 р., оскільки даний припис застосовується до холдингових компаній та державних акціонерних компаній. В свою чергу, позивач є правонаступником юридичної особи створеної у формі відкритого акціонерного товариства.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2016 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.05.2016 р.

До початку судового розгляду представник відповідача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В свою чергу, представник третьої особи подав пояснення щодо доводів, викладених в касаційній скарзі.

В судове засідання 16.05.2016 р. з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Разом з цим, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду на п'ятнадцять днів через неможливість прийняти участь в даному судовому засіданні.

Однак, враховуючи явку представника позивача в судове засідання, судова колегія визнала відсутніми підстави для задоволення вказаного клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив суд за результатами розгляду касаційної скарги прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у справі №907/1119/15 є позовна вимога Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання права власності, вмотивована відмовою відповідача підтвердити право власності позивача на об'єкти нерухомого майна, які були передані до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Закарпаттяобленерго" під час корпоратизації останньої, в тому числі відмовою підтвердити право власності позивача на нежитлову будівлю Центрального розподільного пункту (ЦРП №1), загальною площею 64,20 кв.м., яка розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Новака, 8 "б".

Здійснюючи судовий розгляд справи №907/1119/15 господарські суди попередніх інстанцій, зокрема, встановили, що в процесі реєстрації права власності на спірну будівлю, позивач виявив відсутність акту приймання-передачі майна до статутного капіталу підприємства.

З огляду на втрату даного акту, позивач звернувся до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як до засновника Державної акціонерної компанії "Закарпаттяобленерго", із запитами про підтвердження права власності на спірну будівлю. Однак, відповідне міністерство відмовилось підтвердити право власності позивача. Вказане стало підставою для звернення останнього до суду з даним позовом.

Окрім наведеного, попередніми судовими інстанціями також досліджено, що Фонд державного майна України своїм листом №10-21-18474 від 16.10.2015 р. повідомив позивача та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про те, що в реєстрі обліковується державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу, але перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго". Суб'єктом управління вказаним майном є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Відомості щодо державного майна на вул. Новака в м. Ужгороді суб'єктами управління об'єктами державної власності, у тому числі Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Фонду державного майна України не надавалися.

Зважаючи на викладене, здійснюючи оцінку спірних правовідносин, що склались між сторонами справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що формування переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду позивача, належить до компетенції саме Фонду державного майна України, а не Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. При цьому, Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" із відповідним запитом до фонду не зверталось.