ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 498/1056/24
провадження № 51-2935 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 червня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12023262060000136, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Великомихайлівського районного суду Одеської області від 10 вересня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 332 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Одеського апеляційного суд від 04 червня 2025 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 18 квітня 2024 року, приблизно о 08 год, розмістив в своєму домоволодінні АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою подальшого незаконного переправлення їх через державний кордон України поза межами пункту пропуску до Республіки Молдова. В подальшому, ОСОБА_6 дочекавшись сприятливого моменту відсутності поблизу державного кордону нарядів Державної прикордонної служби України, що забезпечить безперешкодне переправлення вказаних осіб через державний кордон України, цього ж дня приблизно о 23:50 год повідомив вказаних осіб, що вони відправляються у бік державного кордону України для їх подальшого переправлення на територію Республіки Молдова, та орієнтуючись в особливостях місцевості оскільки є місцевим мешканцем, вирушив разом з ними в напрямку державного кордону України, та 19 квітня 2024 приблизно о 03:19 год дійшовши до межі державного кордону біля інформаційного стовпчика № 0466 з покажчиком № 976, який розташовано на відстані 1000 метрів від с. Великоплоске, були виявлені та затримані працівниками Державної прикордонної служби України.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд необґрунтовано залишив апеляційну скаргу без задоволення, оскільки покарання, за ч. 2 ст. 332 КК України передбачає обов`язкове призначення і додаткового покарання, що не було зроблено апеляційним судом. При цьому посилається на правозастосовчу практику касаційного суду, зокрема на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 04 вересня 2023 року про застосування положень ст. 55 КК України. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити з підстав зазначених в ній.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 332 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, у зв`язку з непризначенням обов`язкового додаткового покарання за ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, то вони, на думку колегії суддів, є непереконливими.
Так, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Сервисы для юристов