ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2015 року Справа № 915/1340/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Міщенка П.К.суддів:Куровського С.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу на постанову та на ухвалу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року господарського суду Миколаївської області від 02.12.2014 рокуу справі№ 915/1340/13господарського суду за заявоюМиколаївської області Приватного підприємства "УкрБелВест"провизнання банкрутомЗа участю представників: ПАТ "Укрсоцбанк" - Королевича Р.О.; ПАТ "КБ "Надра" - Мацули М.Б.; ПП "УкрБелВест" - Захар'євої Я.В.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2014 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання результатів аукціону з продажу майна від 19.09.2014 року недійсними.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.12.2014 року у справі №915/1340/13 (суддя Ткаченко О.В.) у задоволенні заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "УкрБелВест", який проводився 19.09.2014 року, відмовлено.
Постановою одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року (судді: Пироговський В.Т. - головуючий, Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 02.12.2014 року у справі №915/1340/13 залишено без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "Комерційний банк "Надра" без задоволення.
Не погодившись із наведеними судовими актами, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням їх скасувати та прийняти нове рішення, яким про визнати результати аукціону з продажу майна від 19.09.2014 року недійсними, посилаючись на порушення та невірне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги заявником зазначено, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. Також, заявник посилається на порушення ліквідатором норм ст. 42, ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з огляду на те, що при проведенні аукціону, згода на продаж майна банкрута, яке є заставним майном ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ПАТ "Укрсоцбанк" у спосіб, визначений ліквідатором відсутня, невірно обраний спосіб продажу майна банкрута та ліквідатор помилково здійснював продаж майна ПП "УкрБелВест" у вигляді цілісного майнового комплексу. На думку ПАТ "Укрсоцбанк" лот №109351 не відповідає поняттю цілісного майнового комплексу, визначеного Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Під час розгляду справи встановлені наступні її обставини.
В результаті проведення процедури ліквідації ПП "УкрБелВест" ліквідатором виявлено у банкрута 26 одиниць рухомого майна, серед яких 25 транспортних засобів, що перебувають у заставі ПАТ "Комерційний банк "Надра" та 1 транспортний засіб, що перебуває у заставі ПАТ "Укрсоцбанк".
Згідно із Висновком про вартість майна від 06.03.2014 року та від 26.03.2014 року, оціночна вартість 25 транспортних засобів, які знаходились у заставі ПАТ "Комерційний банк "Надра" складає 449131,00 грн. без урахування ПДВ, оціночна вартість автомобіля, що перебував у заставі ПАТ "Укрсоцбанк" складає 21879,00 грн. без урахування ПДВ.
Зборами комітету кредиторів ПП "УкрБелВест" відповідно до протоколу № 2 від 25.04.2014 року прийнято рішення щодо організації та здійснення процедури продажу майна, у тому числі, надання дозволу ліквідатору на продаж майна банкрута, визначено параметри проведення електронних торгів, у т.ч. - лот № 1 - тип майна: цілісний майновий комплекс, початкова вартість цілісного майнового комплексу у сумі 5 348 880,27 грн. (вартість визнаних судом вимог кредиторів та внесених до реєстру), тощо.
Ліквідатором ПП "УкрБелВест" Дятловою (Науменко) І.В. укладено договір про проведення аукціону з Товарною Біржею "Електронні торги України" в особі філії Товарної Біржі "Електронні торги України" у м. Миколаєві з продажу цілісного майнового комплексу боржника від 24.06.2014 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "УкрБелВест", який проводився 19.09.2014 року, суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що у матеріалах справи наявна копія листа від 01.04.2014 року №08.42-186/96-4356, що є достатнім доказом надання згоди ПАТ "Укрсоцбанк" на продаж заставного майна банкрута. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що функції з оцінки та продажу майна, в тому числі яке перебуває у заставі, здійснює виключно ліквідатор, і відповідно погодження умов оцінки та продажу такого майна з заставним кредитором нормами Закону про банкрутство не передбачено.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки попередніх судових інстанцій щодо відсутності правових підстав для визнання недійсними результатів торгів, у даному випадку, передчасними, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство, в редакції що діє з 19.01.2013 року).
Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Всупереч вимог чинного законодавства, суди попередніх інстанцій не розглянули у повному обсязі доводи ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ПАТ "Укрсоцбанк" щодо невідповідності загального порядку продажу заставного майна, оскільки 26 одиниць транспортних засобів, що передані на реалізацію у складі одного лоту не відповідають визначенню цілісного майнового комплексу, а є окремими об'єктами рухомого майна, які знаходились у заставі двох різних банків-кредиторів.
Так, приписами ч.4 ст. 42 Закону про банкрутство встановлено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.
У ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" надано визначення поняття "цілісний майновий комплекс", яким є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.
Крім наведеного, цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує проведення окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку виокремлюються в самостійні об'єкти. (Національний банк, Постанова "Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями" від 25.01.2012 N 23).
Аналіз наведених правових норм та визначень дає підстави для висновку про те, що продане заставне майно у даній справі не може вважатись цілісним майновим комплексом.
Судами не надано відповідної правової оцінки, чи підлягало продажу одним лотом продане рухоме майно, як таке, що забезпечує зобов'язання перед двома різними заставними кредиторами.
Сервисы для юристов