ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2015 року Справа № 910/17412/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівІванової Л.Б., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу дочірнього підприємства "Касан-Нафта"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2015у справі№ 910/17412/14 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Вернум Банк"додочірнього підприємства "Касан-Нафта"простягнення 916 107,56 грнза участю представників сторін:
від позивача: Буцан О.В., дов від 09.01.2015
відповідача: Двоян І.В., дов. від 12.01.2015
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство "Вернум Банк" звернулося до господарського суду з позовом до дочірнього підприємства "Касан-Нафта" про стягнення заборгованості в розмірі 916 107,56 грн, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань з погашення кредитної заборгованості згідно з договором кредиту за овердрафтом № КЮ-117 від 04.02.2014, укладеним між сторонами у справі.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2014 (колегія суддів у складі: Цюкало Ю.В. - головуючий, Котков О.В., Селівон А.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "КАСАН-НАФТА" на користь ПАТ "Вернум Банк" 684 232,15 грн основного боргу, 74 839,72 грн процентів, 52 181,91 грн пені, 102 634,81 грн штрафу та 18 278,18 грн судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, дочірнє підприємство "Касан-Нафта" оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 (колегія суддів у складі: Самсін Р.І. - головуючий, Шаптала Є.Ю., Скрипка І.М.) апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Касан-Нафта" повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що додана скаржником до апеляційної скарги ксерокопія квитанції № 360 від 24.12.2014 про сплату судового збору не є оригіналом фінансового документу про проведення платежу та не може бути належними доказом сплати судового збору.
В касаційній скарзі дочірнє підприємство "Касан-Нафта" просить ухвалу апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги скасувати, а справу направити до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Форма і зміст апеляційної скарги визначені положеннями статті 94 ГПК України, частиною 3 якої встановлено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Повертаючи апеляційну скаргу відповідача, суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржником до апеляційної скарги № 25-12/2014 від 25.12.2014 додано ксерокопію квитанції № 360 від 24.12.2014 про сплату до Державного бюджету України судового збору в розмірі 9161,07 грн, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що копія фінансового документу про проведення платежу не може бути належними доказом сплати судового збору, а апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.
Однак, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.1.3. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013, відповідальний працівник апарату суду у день надходження процесуального документа перевіряє, в тому числі і відповідність вкладень опису (наявність додатків до документа).
Як вбачається з копії апеляційної скарги, наявної в матеріалах справи, до апеляційної скарги скаржником було додано квитанцію про сплату судового збору (п. 1 додатку до апеляційної скарги). При цьому, матеріали справи не містять складеного відповідальним працівником апарату апеляційного господарського суду акту, який би свідчив про відсутність оригіналу квитанції про сплату судового збору, доданої до апеляційної скарги, та наявність замість оригіналу такої квитанції її копії.
Крім того, за наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету господарський суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі або про прийняття скарги (заяви) до провадження. (лист Вищого господарського суду України № 01-06/1260/2012 від 17.09.2012)
Однак, апеляційним господарським судом не було враховано, що визначальним є саме факт надходження та зарахування суми судового збору за подачу апеляційної скарги у справі до Державного бюджету України. При цьому, суд апеляційної інстанції, зазначивши про відсутність доданого до апеляційної скарги оригіналу квитанції про сплату судового збору, не скористався правом на витребування як оригіналу платіжного документу від скаржника, так і доказів в підтвердження зарахування суми судового збору за подачу апеляційної скарги у справі до Державного бюджету України.
Разом з цим, слід зазначити, що відповідачем до касаційної скарги додано меморіальний ордер № 1945425SB(166907425) від 24.12.2014 та довідку ПАТ "Державний ощадний банк України" № 506-15/09-230 від 18.02.2015, які підтверджують факту здійснення ним оплати судового збору в сумі 9161,07 грн за подання до апеляційного господарського суду апеляційної скарги згідно з квитанцією № 360 від 24.12.2014.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд безпідставно повернув подану відповідачем апеляційну скаргу на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України, чим всупереч вимог ч.2 ст.19 Конституції України обмежив скаржника в реалізації прав, передбачених п.8 ч.3 ст.129 Конституції України.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування ухвали апеляційного господарського суду та передачі справи до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Касан-Нафта" задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 у справі № 910/17412/14 скасувати, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Сервисы для юристов