Постанова ВГСУ від 16.04.2014 року у справі №924/1166/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 924/1166/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Полянського А.Г., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Проскурів"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2014у справігосподарського суду Хмельницької областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Проскурів"доКомунальне підприємство "Комунальники"про витребовування майна із чужого незаконного володінняв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Лисенко О.В. - дов. № 03/02 від 03.01.2014;від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26.11.2013 господарського суду Хмельницької області (суддя: Гладій С.В.) позовні вимоги задоволено.

Рішення мотивоване тим, що згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Постановою від 12.02.2014 Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Огороднік К.М. - головуючий, Тимошенко О.М., Коломис В.В.) рішення від 26.11.2013 господарського суду Хмельницької області скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволені позовних вимог.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем не доведено факту перебування саме спірного майна у незаконному володінні відповідача, відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду ПАТ "Проскурів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст 317, 321 Цивільного кодексу України та ст.ст. 84, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що протягом 2009 року ПАТ "Проскурів", на підставі договору, здійснював роботи пов'язані із забезпеченням діяльності закладу громадського харчування Хмельницької обласної ради.

09.07.2013, на виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 27.05.2013 у справі №924/435/13, в присутності представників суборендаря ПАТ "Проскурів" проведено опломбування приміщення столової, що знаходиться за адресою м. Хмельницький, майдан Незалежності, 2, та складено відповідний акт.

17.07.2013 представниками ПАТ "Проскурів" складено акт про обмеження доступу до приміщення та протидію здійснення господарської діяльності, відповідно до якого після проведення інвентаризації майна, КП "Комунальники" в приміщенні їдальні, що знаходиться за адресою м. Хмельницький, майдан Незалежності, 2, представниками КП "Комунальники" самочинно здійснено заміну усіх замків на дверях їдальні, у зв'язку з чим позивачу обмежено доступ до належного йому майна.

Рівненський апеляційний господарський суд встановив, що предметом позову є вимога ПАТ "Проскурів" до КП "Комунальники" про зобов'язання повернути майно, зазначене в акті інвентаризації майна ПАТ "Проскурів" від 18.07.2013. Отже, предметом позову є вимога пов'язана із захистом права власності шляхом пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов.

Згідно ст.184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Отже, за віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи.

За ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Відповідно ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. При цьому, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач придбав майно у 2009 році, що підтверджується накладними та товарними чеками на придбання такого майна. Однак, позивач не надав та в матеріалах справи відсутні належні докази того, що саме спірне майно передане для обслуговування столової та перебуває в приміщенні за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 2. В акті інвентаризації майна ПАТ "Проскурів" від 18.07.2013 не зазначено відомостей (найменування, індивідуальні номери чи інші відмінні ознаки), які відповідали б відомостям у товарних чеках та накладних, що унеможливлює встановлення тотожності придбаного позивачем майна із вказаним в інвентаризаційному акті від 18.07.2013. За відсутності описів, ознак та характеристик, які б дозволяли ідентифікувати та індивідуалізувати майно, не можливо встановити знаходження саме спірного майна у незаконному володінні відповідача.

До того ж інвентаризаційний акт підписано з приміткою, в якій вказано, що інвентаризацію проведено поверхнево. З 47 по 59 включно; з 65 по 103 включно; з 105 по 144 включно; з 147 по 150 включно, по вказаних позиціях майно не перераховувалось. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дані документи не підтверджують належність на праві власності спірного майна позивачу.

Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає правомірним обґрунтування апеляційним господарським судом при відхиленні поданих позивачем доказів на підтвердження його вимог, як то акт інвентаризації майна, накладні, тощо, адже дані документи не підтверджують належність на праві власності спірного майна позивачу, факту вибуття спірного майна з володіння позивача або ж його перебування в натурі у відповідача, що є необхідним при вирішенні такого виду господарських спорів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Рівненським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 12.02.2014 Рівненського апеляційного господарського суду зі справи №924/1166/13 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок