Постанова ВГСУ від 16.03.2016 року у справі №923/812/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 923/812/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича та Приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.12.2015у справі№ 923/812/15Господарського судуХерсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції"доПриватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин"третя особаПублічне акціонерне товариство "Сбербанк"простягнення 41089420,09 грнза участю представників:

позивача: Іванов А.О., дов. від 21.12.2015;

відповідача: Клименко Є.Г., дов. від 01.03.2016;

третьої особи: Кирийчук І.М., дов. від 11.01.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.07.2015 у справі №923/812/15 (суддя - Соловйов К.В.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ліпчанська Н.В., судді - Гладишева Т.Я., Головей В.М.) рішення Господарського суду Херсонської області від 16.07.2015 у справі №923/812/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. Здійснено заміну найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" на ПАТ "Сбербанк".

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а апеляційне провадження у справі припинити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу позивача не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Також, з касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду звернувся відповідач, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу відповідача не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Банк) та фізичною особою ОСОБА_8 (Позичальник) 13.07.2007 укладено кредитний договір № 499-07, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 2 000 000,00 доларів США, згідно письмових заявок Позичальника, одним або кількома траншами, на строк з 13.07.2017 по 12.07.2010, зі сплатою 15 % річних за користування кредитом, а Позичальник, в свою чергу, зобов'язався забезпечити повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом у встановлені даним договором строки, а також, у визначених даним договором випадках достроково повернути кредит та сплатити нараховані відсотки за кредитом, разом з штрафними санкціями, у разі наявності передбачених цим договором підстав для їхньої сплати.

З 26.09.2007 по 22.12.2014 сторонами договору укладено одинадцять додаткових угод до кредитного договору, згідно з якими змінювалися як окремі пункти (положення) кредитного договору, зокрема, щодо розміру ліміту кредитної лінії та продовження терміну дії кредитного договору, так і викладався повністю (в цілому) у новій редакції кредитний договір.

Згідно з додатковою угодою від 22.12.2014 № 11 до кредитного договору цей договір було викладено у новій редакції, згідно з якою, Банк зобов'язався надати Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості за цією не більш ніж 1 736 354,76 доларів США, згідно письмових заявок Позичальника, одним або кількома траншами, з строком повернення кредиту по 17.12.2015, зі сплатою 15 % річних за користування кредитом, з цільовим призначенням - "на поточні потреби (позичальника)", а Позичальник, в свою чергу, зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, забезпечити повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом у встановлені даним договором строки, а також виконати інші зобов'язання перед Банком за даним договором.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні цього договору спричинені збитки в повному обсязі та сплачує неустойку, у розмірах та випадках, які передбачені даним договором. За порушення строків повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом Банк має право стягнути з Позичальника пеню за кожний день прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.

22.12.2014 між позивачем (Кредитор) та відповідачем (Співпозичальник) укладено договір про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором від 13.07.2007 №499-07, за умовами якого Співпозичальник прийняв на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням Позичальника за укладеним між Позичальником та Кредитором кредитним договором, в редакції згідно додаткової угоди від 22.12.2014 № 11 до кредитного договору.

З моменту укладання даного договору Співпозичальник та Позичальник стають солідарними боржниками за кредитним договором та несуть солідарний обов'язок перед Кредитором за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань Позичальника, які передбачені кредитним договором (п. 1.3 договору).

У випадку прострочення повернення кредиту, сплати відсотків за кредитом та/або порушення будь-яких інших обов'язків за кредитним договором, Кредитор має право пред'явити позов про стягнення заборгованості в повному обсязі або частково (на власний розсуд Кредитора) як солідарно до Позичальника та Співпозичальника, так і до будь-кого з них окремо (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами договору і діє до повного погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно п. 3.2 договору, дія цього договору не припиняється в разі припинення зобов'язань Позичальника за кредитним договором в зв'язку з смертю Позичальника, визнання Позичальника померлим та з інших підстав, передбачених законодавством, крім виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі.

Причини невиконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором жодним чином не можуть впливати на виконання Співпозичальником зобов'язань за договором забезпечення (п. 4.2 договору).