ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року Справа № 910/10845/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Губенко Н.М.
за участю представників:
позивача - Міщенка С.Г.,
відповідача - не з'явися,
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Весна"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016
та на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015
у справі № 910/10845/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Весна"
до Відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "ЕРА"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудсервіс"
про стягнення 1 368 549,09 грн.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Весна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "ЕРА" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудсервіс" про стягнення 1 368 549,09 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2015 (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 (колегія суддів у складі: суддя Разіна Т.І. - головуючий, судді Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що позивачем не доведено виконання положення п. 7.3 договору поруки щодо належного направлення вимоги до відповідача як поручителя за зобов'язаннями боржника. Водночас це є істотною умовою договору поруки та обов'язковою до виконання згідно з ст.ст. 526, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, а тому обов'язок виконати таку вимогу у відповідача на момент звернення позивача до господарського суду не виник, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 1 368 549,09 грн.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016, рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 32-34, 43, 82, 84, 101 ГПК України, ст.ст. 6, 512, 514, 525, 526, 553, 554, 629, 638 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Так, на думку позивача, господарськими судами не враховано, що вимога про виконання зобов'язань зо договором поруки № 61-05-26 від 14.01.2015, що надана позивачем на підтвердження позовних вимог направлена відповідачу у повній відповідності до умов договору, оскільки, вимога викладена в письмовій формі, направлена рекомендованим листом через відділення поштового зв'язку за адресою відповідача, зазначеною у договорі поруки (квитанція № 04096 Відділення поштового зв'язку № 11 м. Севастополь). Крім того, позивач, пред'явивши до господарського суду позов про стягнення за договором поруки, пред'явив по суті вимогу про виконання зобов'язань за договором поруки.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду першої інстанції від 31.08.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку відповідача, позивачем всупереч вимог ст. 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів виконання ним п. 7.3 договору поруки.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що
- 27.12.2010 ПАТ "ПУМБ" та ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА" укладено договір поруки № 122-09/T1-3-SEL, згідно з умовами якого відповідач поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (ТОВ "Автобудсервіс") зобов'язань за кредитним договором;
- згідно п. 3.1 договору поруки, у разі порушення зобов'язання боржником, кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або ту чи іншу його частину). Кредитор не зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання зобов'язання боржником. Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів;
- п. 3.2 договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язується виконати пред'явлену йому вимогу кредитора в валюті зобов'язання в повному обсязі в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання такої вимоги. Така вимога у разі порушення зобов'язань боржником відповідно до п. 3.1 договору поруки направляється поручителеві в письмовій формі;
- згідно з п. 7.3 договору поруки, будь-які повідомлення і/або документи, що направляються сторонами один одному у зв'язку з цим договором, мають бути викладені у письмовій формі і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони спрямовані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін. Повідомлення і/або документи вважаються спрямованими з дати їх відправки однією стороною іншій за адресою, вказаною в договорі поруки. Сторона вважається повідомленою про зміну адреси іншої сторони, виключно у разі укладення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору. Сторони погодилися, що повідомлення і/або документи вважаються отриманими поручителем на сьомий календарний день з дати реєстрації кредитором рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку (при цьому поручитель несе ризик отримання таких листів в строк, що перевищує сім календарних днів) або в день особистого вручення поручителеві, вказаний в повідомленнях і/або документах;
Сервисы для юристов