ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року Справа № 904/7076/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2015у справі№ 904/7076/15Господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"до1. Державного підприємства "Придніпровська залізниця"; 2. Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"простягнення 3400,53 грн
за участю представників:
позивача: повідомлений, але не з'явився;
відповідача-1: повідомлений, але не з'явився;
відповідача-2: Очколяс Д.В., дов. від 04.01.2016;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 у справі №904/7076/15 (суддя - Назаренко Н.Г.) позов задоволений.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Орєшкіна Е.В., судді - Прудніков В.В., Широбокова Л.П.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 у справі №904/7076/15 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині стягнення з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" вартості недостачі з вантажу в сумі 1700,27 грн та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову до ДП "Іллічівський морський торговельний порт" відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача-1 не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "Запорізький завод феросплавів" та "STALMAG SP.Z.O.O." укладено контракт від 19.12.2014 № 191214SZ, на виконання умов якого по залізничній накладній № 42511733 зі станції відправлення Іллічівськ (експорт) Одеської залізниці (вантажовідправник ДП "Іллічівський морський торговельний порт") на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці 20.02.2015 прибув вагон № 55468631 з вантажем (горішок коксовий).
При видачі вантажу на станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, здійснено переважування вагону, за результатами якого зафіксовано ознаки незбережного перевезення, такі як порушення маркування, поглиблення на поверхні вантажу та недостача в кількості 1 180 кг, про що 22.02.2015 складено комерційний акт РА №006186/331.
В комерційному акті зазначено, що при здійсненні комісійної видачі вантажу одержувачу з переважуванням вагону № 55468631 на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 0120, повірка 05.12.2014, встановлено: у залізничній накладній значиться вага тари 22 450 кг, нетто 56 750 кг; фактично виявилось брутто 78 020 кг, тара з документа 22 450 кг, нетто 55 570 кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 1 180 кг. В комерційному відношенні завантаження нижче рівня бортів на 20-50 см, не розрівняна, маркування вапняком шляхом розбризкування, спосіб маркування в документах не вказаний. Зліва по ходу потягу над 6-7 люками порушене маркування, є воронкоподібне заглиблення діаметром 120см, глибиною 60см. В технічному відношенні вагон справний, про що 20.02.2015 складений акт форми ГУ-106 №9. Проміжок зовні закладений ганчір'ям. На деталях вагону є сліди просипання вантажу. Двері вагону цільнометалеві, люка закриті, протікання вантажу немає. При повторному переважуванні комісією у тому ж складі результат не змінився.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ГК України, ЦК України, Статуту залізниць, Правил перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Статтею 307 ГК України, яка кореспондується зі ст.908 ЦК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (Статут залізниць України) визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
За положеннями ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Сервисы для юристов