ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2016 року Справа № Б8/116-12
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Короткевича О.Є.суддів:Жукової Л.В. (доповідач), Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Патерилова Віталія Вікторовичана ухвалугосподарського суду Київської області від 30.09.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2015у справі № Б8/116-12 господарського суду Київської областіза заявоюакціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Патерилова Віталія Вікторовичадотовариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ"про визнання правочину недійсним в межах справи № Б8/116-12 за заявоюУправління Пенсійного фонду України в місті Білій Церквідо боржникаакціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика"пробанкрутствоЗа участю представників сторін: акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" - Мотузюк Б.М.
В С Т А Н О В И В :
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №Б8/116-12 про банкрутство акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика", яка перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Київської області від 12.11.2012.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2015 у справі №Б8/116-12 заяву акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" до товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.12.2004 залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гарник Л.Л., судді Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.) ухвалу господарського суду Київської області від 30.09.2015 у справі № Б8/116-12 залишено без змін, апеляційну скаргу ліквідатора акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" залишено без задоволення.
Ліквідатор акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати наведені судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов та визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі "Б" загальною площею 127,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Замкова, 24, укладений 21.12.2004 акціонерним товариством відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" та товариством з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ".
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 N 2343-XII в редакції, що діяла до 19.01.2013, Далі - Закон), ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.
18.05.2015 до господарського суду Київської області звернувся ліквідатор акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" арбітражний керуючий Патерилов В.В. із заявою у якій, з урахуванням додаткових пояснень від 05.08.2015, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі "Б" загальною площею 127,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Замкова, 24, укладений 21.12.2004 акціонерним товариством відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" та товариством з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ".
Наслідком укладення оспорюваногоо договору є відчуження акціонерним товариством відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" частини нежитлової будівлі "Б" загальною площею 127,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Замкова, 24, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ".
Заява обґрунтована тим, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним з підстав, встановлених частиною 10, пунктом 1 частини 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки внаслідок його укладення із заінтересованою особою відчужено майно акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика", чим завдано шкоди майновим інтересам останнього та його кредиторам.
Про укладення оспорюваного договору із заінтересованою собою, на думку заявника, свідчить те, що ОСОБА_6 на той час одночасно була учасником та керівником акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" і товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж".
Також ліквідатор зазначав, що договір купівлі-продажу укладено виключно з метою виведення активів підприємства боржника за заниженою вартістю, при цьому розрахунку за відчужене майно покупцем не здійснено до даного часу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції висновок якого підтримав апеляційний господарський суд послався на ст.ст. 25, 17 Закону та ст.ст. 215, 203, 204 ЦК України та виходив з того, що позивачем, в порушення ст. ст. 32-34 ГПК України не доведено, що укладеним договором завдано збитків банкруту та його кредиторам та укладено із заінтересованою особою щодо боржника, в розумінні ст. 1 Закону.
Заперечуючи такі висновки попередніх судових інстанцій, заявник касаційної скарги зазначає, що укладення оспорюваного договору купівлі-продажу призвело до банкрутства акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" а також посилається на підстави для визнання недійсності правочину передбачені у п. 1 ч. 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про які зазначав у судових розглядах у попередніх інстанціях.
Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Згідно із ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 року).
Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В даному випадку, як правомірно встановлено судами, підлягають застосуванню норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-XII в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі - Закон).
Враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними (дійсними) правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.
Так, перелік повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі встановлено в ст. 25 Закону.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 25 Закону до повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі входить право ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону.
Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим, ніж строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Враховуючи те, що підстави для визнання угод боржника недійсними містяться у ч. 11 ст. 17 Закону, положення останньої і підлягають застосуванню у випадку подання ліквідатором заяви про визнання угоди недійсною (висновок Верховного суду України в постанові від 08.04.2015 у справі №14/5026/1311/2012).
Сервисы для юристов