Постанова ВГСУ від 16.02.2016 року у справі №922/4447/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 922/4447/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О., Чернова Є.В.за участю представників: від позивача розглянув касаційну скаргу Солдатенко А.М. Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2015 рокуУ справі№922/4447/15 господарського суду Харківської областіза позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"доІзюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємствапростягнення коштів В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2015 року (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Ізюмського комунального виробничого водопровідно - каналізаційного підприємства на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" пеню в розмірі 5203,51 грн., інфляційні втрати за квітень та травень 2015 року в сумі 28 112, 42 грн. В частині стягнення 3% річних в розмірі 26,91 грн. провадження припинено на підставі п. 1-1. ч.1. ст.80 ГПК України. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015р. (судді Сіверін В. І., Терещенко О.І., Івакіна В.О.) рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2015 року залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, в позові про стягнення пені, інфляційних втрат відмовити.

Скаржник доводить, що суд неправильно застосував ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки оплата на яку нараховано пеню та інфляційні була здійснена відповідачем згідно із спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, тобто виконання договоірного зобовязання відповідачем невідємно повязано із виконанням вказаних, спеціальних нормативно-правових актів, а здійснення взаєморозрахунків на підставі підписаних за згодою сторін спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету відбувалося за межами строку оплати вартості електроенерггії, передбаченого умовами договору.

Позивач у відзиві доводи скарги заперечив, вважає, що протокольні рішення не вносять змін до договору, тому суд правомірно визна нарахування річних, інфляційних та пені обгрунтованими, просить залишити скаргу без задовлення, а оскаржувані рішення та постанову без зміни.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.01.2005 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивачем, постачальник) та Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством (відповідачем, споживачем) було укладено договір на постачання електричної енергії № 61-021 (Договір), відповідно до умов якого позивач постачає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 9.11 договору, даний договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2005 року.

Крім того, умовами даного пункту передбачено, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

У зв'язку з прийняттям нової редакції Правил користування електричної енергії згідно Постанови НКРЕ №105 від 04.02.2010 року, сторонами у справі було укладено Додаткову угоду від 15.01.2013 року та внесено зміни до Договору про постачання електричної енергії №61-021 від 15.01.2013 року.

Відповідно до п. 9.4. Додаткової угоди від 15.01.2013 року до Договору про постачання електричної енергії №61-021 від 15.01.2013 року, вказаний договір був пролонгований на 2015 рік.

Відповідно до розділу 1 Додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії №61-021 від 19.01.2005 року, постачальник продає електричну енергію споживачу для потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у Додатку №3.1. "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього Договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питання регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями) (Правила), договір є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення договору означає, що між сторонами досягнуто згоди з усіх його умов.

Пунктом 2.2.2. договору, з урахуванням вказаної додаткової угоди передбачено, що позивач електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6 договору, відповідно до додатку № 1.

Пунктом 2.3.1 договору передбачений обов'язок відповідача виконувати його умови, та пунктом 2.3.3 обов'язок щодо своєчасної оплати позивачу вартості електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Згідно з п. 5 Додатку № 2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Відповідно до п.1. Додатку №2 до договору, розрахунковий період встановлено споживачу з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Як свідчать матеріали справи, позивач, як постачальник електричної енергії за договором, виконав свої зобов'язання по договору, здійснивши відпуск електричної енергії відповідачу у січні - березні 2015 року.

Позивач на виконання умов договору за січень 2015 року поставив відповідачеві електричну енергію на загальну суму 209 377,37 грн., за лютий 2015 року на суму 311906,63 грн. та за березень 2015 року на суму 379 480,00 грн.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Втім, відповідач свої зобов'язання за договором виконував не належним чином, та здійснив оплату отриманої від позивача електричної енергії не своєчасно.