ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2016 року Справа № 916/2078/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіКруглікової К.С. (доповідач),суддів:Кривди Д.С., Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тєфія"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 рокуу справі№ 916/2078/15 Господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тєфія"доПриватного підприємства "Трест Імперіал Контіненталь"простягнення 252 895,06 грн.за участю представників сторін:
позивача: Романчук Л.Г.,
відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тєфія" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Трест Імперіал Контіненталь" про стягнення з останнього вартості викрадених матеріальних цінностей у розмірі 252 895,06 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що у позивача відсутнє належне документальне підтвердження зберігання товару, а саме телевізорів LCD tv <42 SAMSUNGUE48H5000AKXUA у кількості 34 шт. у складському приміщенні за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізикевича, вул. Пивоварна, 5 з 18 вересня 2014 року по 20 листопада 2014 року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.09.2015 року у справі № 916/2078/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тєфія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року та рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.06.2014 між сторонами у справі укладено договір надання послуг охорони № 20/06/14, за умовами якого Приватне підприємство "Трест Імперіал Контіненталь" зобов'язалось надавати Товариству з обмеженою відповідальністю "Тєфія" охоронні послуги на об'єктах, що знаходяться за адресою: Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 5; охорона об'єкта повинна була здійснюватись з 19:00 до 07:00 щодня.
Відповідно до п. 3.1 договору, останній набуває чинності з 20.06.2014 та діє по 20.06.2015.
Згідно з п. п. 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5 договору відповідач зобов'язувався забезпечити охорону об'єкта, не допустити проникнення сторонніх осіб на його територію; забезпечити збереження матеріальних цінностей, що знаходяться на території об'єкта (включаючи грошові кошти, сума яких підтверджена бухгалтерськими документами, за умови дотримання Замовником усіх правил їх збереження); здійснювати на об'єкті пропускний режим, контролювати санкціоноване Замовником ввезення та вивезення (внесення та винесення) матеріальних цінностей на територію об'єкта.
За умовами п. 6.2 договору відповідач зобов'язався нести майнову відповідальність за збитки, спричинені Замовнику внаслідок доведеного неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, в тому числі за збитки спричиненні приміщенню, де знаходяться пости охорони та майну Замовника, що знаходяться у цих приміщеннях.
Відповідно до матеріалів справи, частина тарного складу площею 2000 кв. м - об'єкт охорони, що знаходяться за адресою: Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 5 належали позивачу на праві користування, що вбачається з копії договору оренди від 10.06.2014 № 818-АР, дія якого розповсюджувалась до 31.12.2014. Положеннями пункту 7.4 договору оренди від 10.06.2014 передбачався обов'язокпозивача, як орендаря, укласти окремий договір про охорону свого майна з відповідачем, яке здійснює охорону об'єктів орендодавця.
За результатами інветеризації, що проводилась представниками скаржника було засвідчено нестачу 34 телевізорів SAMSUNG UE48H5000AKXUA загальною вартістю 252 895,06 грн., що підтверджується копією протоколу інвентаризації комісії наявною в матеріалах справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що власником телевізорів SAMSUNG UE48H5000AKXUA було ТОВ "САВ-Дістрибьюшн", якому дане майно було передано на підставі договору № СЕ/64/23-1110 від 01.06.2011, укладеного з ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" за видатковою накладною №8241066167 від 17.09.2014.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "САВ-Дістрибьюшн" та скаржником існували договірні відносини, а саме: договір № КЗТН-3112-01/13.
Відповідно до додаткової угоди № 3 до договору № КЗТН-3112-01/13 від 31.12.2013 ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" та позивачем було погоджено, що приймання вантажу на зберігання та зберігання вантажу буде здійснюватись на товарному складі за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, вул. Пивоварна, 5.
Відповідно до копії товарно-транспортної накладної № 180914-2745-028 від 18.09.2014 та копії накладної-вимоги № 180914-2745-028 від 18.09.2014 на внутрішнє переміщення товару аудіо/відео техніка, що товар у т.ч. 34 телевізори SAMSUNG UE48H5000AKXUA загальною вартістю 252 895,13 грн. підлягають перевезенню з товарного складу за адресою Одеська область, с. Мізікевича, вул. Пивоварна, 9А в товарний склад ТОВ "Тєфія" за адресою Одеська область, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 5.
24.11.2014 ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" направив скаржнику претензію з вимогою щодо необхідності відшкодування збитків у розмірі 252 895,06 грн. Позивач визнав за собою заборгованість у розмірі 252 895,06 грн. та просив ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" відстрочити сплату заборгованості до 01.06.2015.
27.11.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію про відшкодування збитків у розмірі 252 895,06 грн., що виникли в результаті крадіжки, яка стала можливою, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором надання послуг охорони № 20/06/14 від 20.06.2014.
23.12.2014 відповідач направив заявнику лист-відповідь про те, що підстави для відшкодування збитків відсутні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що неправомірними діями відповідача, що полягали у неналежному виконанні умов договору надання послуг охорони № 20/06/14 від 20.06.2014 року, йому завдано прямих збитків на суму 252 895, 06 грн.
Відповідно до ст. 22 ЦК України під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Необхідними умовами для стягнення збитків є: 1) підтверджена належними доказами наявність певного розміру шкоди; 2) підтверджена належними доказами протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3) засвідчений належними доказами факт того, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача шкоди є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки; 4) докази, що засвідчують наявність ознак вини заподіювача шкоди.
Сервисы для юристов