Постанова ВГСУ від 16.02.2016 року у справі №910/21434/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 910/21434/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційних скарг Публічного акціонерного товариства "Київенерго", Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 16.11.2015Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/21434/14за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"провизнання наказу таким, що не підлягає виконаннюза позовомЗаступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 76060883,04грн,за участю представників: позивача 1 - позивача 2 - відповідача - Генеральної прокуратури - не з'явились Прокоф'єва Л.В. Гуменюк Т.М. Поліщук В.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2015, задоволені позовні вимоги Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі-позивач-1) та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач-2) до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в загальній сумі 76060883,04грн. Стягнено з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основну заборгованість у розмірі 4424937,52грн, пеню у розмірі 18243112,39грн, 3% річних у розмірі 6012352,31грн та інфляційні втрати у розмірі 47380480,82грн.

На виконання вказаного рішення 04.02.2015 видано відповідний наказ.

30.09.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 №910/21434/14 таким, що не підлягає виконанню, з посиланням на набрання чинності змінами до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та вчинення боржником дій, які визначені вказаним Законом для списання заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/21434/14 (суддя Підченко Ю.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.), частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго". Визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі №910/21434/14 в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 4424937,52грн та пені в розмірі 18243112,39грн. В іншій частині в задоволенні заяви відповідача відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції у справі в частині відмови в задоволенні заяви не згодне, в поданій касаційній скарзі просить судові акти в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в повному обсязі, посилаючись на порушення та неврахування судами норм матеріального права, а саме: ст. ст. 8, 625 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за природний газ та електричну енергію", приписів Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Зокрема, відповідач вважає, що стягувані за спірним наказом 3% річних та інфляційні втрати підпадають під визначене Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" поняття "штрафні та фінансові санкції", у зв'язку з чим вказує на наявність підстав для списання такої заборгованості та, відповідно, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню і в цих частинах.

Публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції у справі також не згодне в частині визнання таким, що не підлягає виконанню наказу щодо пені, в поданій касаційній скарзі просить судові акти в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви відповідача, посилаючись на порушення та неврахування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст. ст. 47, 32-34, 43, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, позивач-2 вважає, що списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним з елементів процедури реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий у 2014 році, однак заборгованість, погашена відповідачем на виконання спірного наказу, утворилась у 2013 році, відтак відсутні підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині пені, а тим більше в частині інфляційних і річних, адже між сторонами не укладено договір про реструктуризацію заборгованості за газ, спожитий в 2014 році.

У відзиві на касаційну скаргу відповідача, позивач-2 заперечив проти її задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2016 касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийняті до касаційного провадження і призначені до розгляду на 26.01.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2016 розгляд касаційних скарг Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відкладено на 02.02.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.02.2016, за заявою позивача-2, продовжено строк розгляду касаційних скарг на 15 днів, а їх розгляд відкладено на 16.02.2016.

Представник позивача-1 не скористався своїм процесуальним правом на надання відзивів на касаційні скарги та на участь в судових засіданнях касаційної інстанції, про дату і час яких був належним чином повідомлений ухвалами Вищого господарського суду України від 19.01.2015, 26.01.2015, 02.02.2016, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційних скарг і про що сторони були попереджені ухвалою від 19.01.2015.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників позивача-2, відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційних скарг на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача-2 підлягає задоволенню, а в задоволенні касаційної скарги відповідача слід відмовити, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи подану заяву про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 №910/21434/14 таким, що не підлягає виконанню, відповідач зазначив, що норми ч.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України від 14.05.2015 №423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" встановлюють реструктуризацію основної заборгованості, списання пені, штрафних та фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними в трьохмісячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014, у зв'язку з чим, надавши докази повної сплати основної заборгованості за газ, стягуваної за судовим наказом від 04.02.2015 №910/21434/14, вважає наявними підстави для визнання вказаного наказу таким, що не підлягає виконанню, і в частині пені, інфляційних втрат та 3% річних, які списані ним на виконання вказаного Закону..

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що обов'язок відповідача по сплаті на користь позивача основної заборгованості в сумі 4424937,52грн припинився у зв'язку з проведеною відповідачем оплатою. Крім того, встановивши, що ця заборгованість за газ, спожитий до 01.01.2014, погашена відповідачем протягом червня-липня 2015 року, тобто в трьохмісячний строк з дня набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", господарський суд дійшов також висновку, що пеня у сумі 18243112,39грн, нарахована на цю заборгованість, відповідно до вказаного Закону вважається погашеною. Відносно визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 3% річних у сумі 6012352,31грн та інфляційних втрат у сумі 47380480,82грн, суди зазначили, що стягувані суми не є штрафними санкціями та на них не поширюються положення вказаного Закону, у зв'язку з чим у задоволенні цієї частини заяви було відмовлено.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання судового рішення у цій справі відповідачем повністю погашено суму основної заборгованості в розмірі 4424937,52грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.06.2015 №208938580 та від 01.07.2015 №209221740, а також актом звіряння розрахунків за природний газ, спожитий до 01.01.2014, що, в свою чергу, свідчить про припинення зобов'язань відповідача відносно суми основної заборгованості, визначеної наказом Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 №910/21434/14, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині основної заборгованості в сумі 4424937,52грн та враховує, що судові акти в цій частині не є предметом касаційного оскарження.

Разом з тим, висновки попередніх судових інстанцій щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає такими, що не відповідають приписам Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

06.06.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 14.05.2015 № 423-VIII, яким внесені зміні, зокрема, до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Так, статтю 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" доповнено частиною 13 такого змісту:

"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 до 31 грудня 2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.