Постанова ВГСУ від 16.02.2016 року у справі №910/17365/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 910/17365/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач)суддівВоліка І.М., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Готель Салют" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 у справі№ 910/17365/15 господарського суду міста Києва за позовомНаціонального банку України до Приватного акціонерного товариства "Готель Салют" проспонукання до виконання умов договорув судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Сергієнко Ю.Л., дов. № 18-02025/81857 від 29.10.2015

- відповідача: Луцький М.І., дов. № 20 від 24.02.2015

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі №910/17365/15 (суддя Маринченко Я.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 (у складі головуючого судді Кропивної Л.В., суддів Мальченко А.О., Пашкіної С.А.), задоволений позов Національного банку України до Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют", зобов'язано ПрАТ "Готель "Салют" передати Національному банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області на збереження, відповідно до іпотечного договору, посвідченого 18.11.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. за реєстровим № 3287, оригінали правовстановлюючих документів: наказ Фонду Державного майна України від 06.04.1999 № 4-АТ; акт передачі нерухомого майна від 06.04.1999, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації від 25.10.2000, записаний в реєстрову книгу за №685з; реєстраційне посвідчення, видане Київським міським бюро технічної інвентаризації від 25.10.2000; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21857555 від 20.05.2014.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПрАТ "Готель "Салют" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 27, 83 ГПК України, оскільки судом першої інстанції не було визнано недійсним пункт 2.4.11 іпотечного договору № 879 від 18.11.2008, а також не залучено до участі у справі в якості третьої особи ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 у справі №910/17365/15 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Національного банку України у справі № 910/17365/15.

Від Національного Банку України надійшов відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між Національним банком України та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" були укладені кредитні договори рефінансування банку: №48 від 21.10.2008, №03/4 від 16.02.2009, №03/18 від 18.05.2009, №03/28 від 10.07.2009, № 03/33 від 12.11.2009, №03/35 від 02.09.2010, №03/36 від 11.03.2014, №63/1 від 04.11.2008, №6383 від 18.11.2008.

З метою забезпечення належного виконання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" своїх зобов'язань за кредитними договорами, 18.11.2008 між Національним банком України (як іпотекодержателем), ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (як позичальником) та ПрАТ "Готель "Салют" (як іпотекодавцем) був укладений іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано нежитлові будівлі готелю "Салют", загальною площею 12255,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Мазепи Івана, 11-Б, які належать іпотекодавцю на підставі наказу Фонду Державного майна України №4-АТ від 06.04.1999 та акту передачі нерухомого майна від 06.04.1999, зареєстрованого Київським МБТІ від 25.10.2000.

Відповідно до п.2.4.11 іпотечного договору від 18.11.2008 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 22.05.2014) іпотекодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати за актом приймання-передачі оригінали документів, що встановлюють право власності на предмет іпотеки, іпотекодержателю на зберігання до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Національний банк України звертався до ПрАТ "Готель "Салют" з листом №06-106/213 від 22.01.2015 щодо виконання умов іпотечного договору в частині надання оригіналів правовстановлюючих документів на зберігання.

У відповідь відповідачем надіслано позивачу лист №8 від 30.01.2015, згідно з яким ПрАТ "Готель "Салют" надіслало копії правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, у тому числі наказу Фонду Державного майна України №4-АТ від 06.04.1999, акта передачі нерухомого майна від 06.04.1999, зареєстрованого Київським МБТІ від 25.10.2000, реєстраційного посвідчення, виданого Київським МБТІ від 25.10.2000, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, паспорти технічного стану будівлі, розпорядження про присвоєння поштової адреси будівлі готелю "Салют" та довідку-характеристику БТІ.

Як встановлено судами, відповідач всупереч умов іпотечного договору від 18.11.2008 не виконав своїх зобов'язань в частині передачі на зберігання Національному банку України оригіналів правовстановлюючих документів.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 509, 546, 584, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 18, 19 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що іпотечний договір від 18.11.2008 є обов'язковим для виконання сторонами і управнена сторона вправі вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків, у тому числі й у примусовому порядку, у зв'язку з чим позовні вимоги про зобов'язання відповідача передати на збереження позивачу оригінали правовстановлюючих документів відповідно до іпотечного договору від 18.11.2008 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст.3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює операції з надання кредитів банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.

Згідно з п. 4.12 Технічного порядку проведення операцій з надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.09.2010 № 445, банк одночасно з укладенням кредитного договору, договору застави передає до територіального управління оригінали документів, що підтверджують право власності банку/майнового поручителя на передане Національному банку забезпечення.

Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що іпотечний договір від 18.11.2008 укладений в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з повернення кредиту рефінансування, і в іпотеку передано нерухоме майно ПрАТ "Готель "Салют", право розпорядження яким обмежене необхідністю надання згоди іпотекодержателя - Національного банку України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у Національного банку України права вимагати передачі на зберігання оригінали документів, що засвідчують право власності на предмет іпотеки, відповідно до умов іпотечного договору від 18.11.2008.

Також колегія суддів касаційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника про незалучення до участі у справі в якості третьої особи ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", оскільки судами першої та апеляційної інстанцій були розглянуті клопотання відповідача про залучення зазначеної особи до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні з огляду на те, що рішення у даній справі не може вплинути на права та обов'язки цієї особи.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/17365/15.