П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
справа № 309/3214/23
провадження № 51-3415км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12023071050000368,за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Хустський районний суд Закарпатської області вироком від 13 грудня 2023 року визнав ОСОБА_7 невинуватим і виправдав за ст. 126-1 КК у зв`язку з недоведеністю, що було вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачувався.
2.Згідно з обвинувальним актом,ОСОБА_7 за місцем проживання в будинку на АДРЕСА_2 умисно систематично вчиняв щодо своєї дружини ОСОБА_8 домашнє насильство: висловлював образи грубою нецензурною лайкою, застосовував психологічне насильство, завдаючи потерпілій душевних страждань, унаслідок чого притягався до адміністративної відповідальності за частинами 1 і 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за події, які мали місце 06 серпня 2022 року і 10 квітня 2023 року. Незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, 10 червня 2023 року близько 21:20 ОСОБА_7 продовжив домашнє насильство над своєю дружиною: він грубо висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою у присутності неповнолітніх онуків, принижував її гідність, що призвело до психологічних страждань потерпілої, поєднаних із формуванням внутрішнього психологічного конфлікту, та погіршило якість її життя.
3. Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення стороною обвинувачення того, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК, і на підставі, указаній у п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), виправдав ОСОБА_7 у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався.
4. Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 16 квітня 2024 року залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що рішення апеляційного суду є необґрунтованим, незаконним і невмотивованим. Зокрема, суд апеляційної інстанції постановив рішення без дотримання вимог статей 370, 419 КПК. Скаржник стверджує, що всі докази, зібрані стороною обвинувачення та надані суду, давали підстави для визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, а крім того, правильний аналіз сукупності вказаних доказів повинен був у суду викликати сумнів у правдивості показань потерпілої, які вона давала в судовому засіданні, заперечуючи вчинення обвинуваченим злочинних дій щодо неї. Прокурор акцентує на тому, що потерпіла ОСОБА_8 під час досудового розслідування, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення стосовно вчинення кримінального правопорушення, свідчила про скоєння ОСОБА_7 домашнього насильства щодо неї, а в суді змінила ці показання і заперечила вчинення обвинуваченим злочину, у результаті чого 03 січня 2024 року до ЄРДР було внесено відомості про вчинення потерпілою ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК. Прокурор зазначає, що вона звертала увагу апеляційного суду на те, що місцевий суд допустив довільне тлумачення окремих доказів, не оцінюючи їх у сукупності з іншими та не зіставляючи один з одним, що призвело до викривлення загальної картини вчинення кримінального правопорушення і незаконного виправдання ОСОБА_7 . Зокрема, наголошує прокурор, у вироку суд безпідставно вказав на узгодженість показань потерпілої та обвинуваченого між собою, а також з інформацією, викладеною в рапорті від
10 червня 2023 року, згідно з якою до поліції телефонував ОСОБА_9 (син потерпілої ОСОБА_8 від першого шлюбу), у той час як у суді потерпіла стверджувала, що саме вона викликала поліцію, а обвинувачений показав, що не знає, хто викликав поліцію. Прокурор в апеляційній скарзі заявляла клопотання про безпосереднє повторне дослідження доказів судом апеляційної інстанції через допущені місцевим судом порушення під час їх дослідження, а також про надання цим доказам іншої оцінки, ніж та, яку дав суд першої інстанції. Зокрема, прокурор ставила питання про повторний допит апеляційним судом обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , свідків працівників поліції Хустського РУП, які виїжджали на місце події, про дослідження письмових доказів: витягу з ЄРДР, рапорту, протоколу прийняття заяви, досудової доповіді, заяви потерпілої ОСОБА_8 і даних, що характеризують обвинуваченого. Проте суд апеляційної інстанції не дослідив доказів повторно, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, не дав на них вичерпних і переконливих відповідей та не зазначив підстав, на яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, обмежившись формальними фразами про правильність висновків місцевого суду.
Сервисы для юристов