ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2014 року Справа № 920/1338/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного науково-дослідного інституту хімічних продуктів
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.11.13
у справі№920/1338/13господарського судуСумської областіза позовомДержавного науково-дослідного інституту хімічних продуктівдоПублічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"прозобов'язання списати заборгованість за електроенергіюза участю представників від:позивачаКир'янова А.Ю. (дов. від 14.01.14)відповідачаКашира Л.О. (дов. від 11.11.13)
В С Т А Н О В И В :
Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просить зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" списати заборгованість в сумі 65624,27 грн. згідно акта звірки взаєморозрахунків по договору № 393 від 01.08.03 про постачання електричної енергії.
Рішенням господарського суду Сумської області від 16.09.13 (суддя Рунова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді КамишевоїЛ.М., суддів: Медуниці О.Є.), в позові відмовлено з огляду на неналежність способу захисту та на те, що договір на списання заборгованості між сторонами не укладався.
Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що заборгованість в сумі 65624,27 грн., згідно Акта звірки взаєморозрахунків по Договору № 393 від 01.08.03 про постачання електричної енергії, яка виникла станом на 01.09.12 і не погашена станом на 30.10.12 підлягає списанню у відповідності до Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.08.03 між ВАТ "Сумиобленерго" (Постачальник) та Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів (Споживач) укладений Договір про постачання електричної енергії № 393, до якого неодноразово вносилися зміни.
З позовної заяви вбачається, що Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просить зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" списати заборгованість в сумі 65624,27 грн. згідно акта звірки взаєморозрахунків по договору № 393 від 01.08.03 про постачання електричної енергії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 08.11.12 відповідач направив позивачу Акт звірки взаємних розрахунків по договору про постачання електричної енергії № 393 від 01.08.03 щодо заборгованості, яка виникла станом на 01.09.12 і не погашена станом на 30.10.12, в якому зазначено, що згідно з показниками обліку та затвердженими тарифами й цінами, в результаті звірки по договору № 393 встановлено борг за перевищення договірної величини споживання електроенергії на суму 65624,27 грн. Зазначений акт звірки взаємних розрахунків 24.12.12 позивачем підписано, погоджено Державним концерном "Укроборонпром" і повернено один примірник відповідачу 09.01.13. Таким чином позивач вважає, що сторони погодили суму заборгованості, яка виникла станом на 01.09.12 і не була погашена станом на 30.10.12, і підлягає списанню. Після неодноразового звернення позивача, відповідач повідомив про відмову списання заборгованості.
Суди в позові відмовили з посиланням на неналежність способу захисту та на те, що договір на списання заборгованості між сторонами не укладався. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів помилковими з огляду на наступне.
П.5 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає такий спосіб захисту права, як примусове виконання обов'язку в натурі. Аналогічна норма закріплена у п.5 ч.2 ст.20 Господарського кодексу України. До того ж, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту особою своїх цивільних прав та інтересів і передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Тому спосіб захисту, обраний позивачем, який зводиться до зобов'язання відповідача вчинити певні дії (виконати обов'язок в натурі) відповідає встановленим законом способам захисту, а висновок судів про зворотне є незаконним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також не погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що законодавством не передбачено можливості списання заборгованості за електричну енергію в односторонньому порядку, а таке списання можливе на підставі відповідних договорів за згодою сторін.
Так, 06.09.12 прийнято Закон України № 5213-VI "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", який набрав чинності 30.10.12. Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 2 Закон України № 5213-VI підлягає списанню заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 01.09.12 і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
В пунктах 1,2 ст. 4 згаданого Закону України зазначено, що він набирає чинності з дня його опублікування і його дія поширюється на підприємства оборонно-промислового комплексу, включені до складу Державного концерну "Укроборонпром" станом на дату набрання чинності цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.10 № 1221 утворено Державний концерн "Укроборонпром".
Порядок проведення списання заборгованості викладено у ч.2 ст. 2 Закону України № 5213-VI. Зокрема зазначено, що списання проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння, а датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.
Таким чином, для списання заборгованості що сторони повинні були провести звіряння розрахунків, підписати відповідний акт, зафіксувавши в ньому суму заборгованості за газ, не сплачену станом на 30.10.12 і списати цю суму з бухгалтерського обліку споживача як кредиторську заборгованість, а постачальника - як дебіторську заборгованість.
Тобто, для виконання процедури списання заборгованості Закон України № 5213-VI від 06.09.12 не вимагає ні згоди кредитора ні підписання двостороннього акту звірки про відсутність заборгованості у боржника. Списання боргу вимагає сам Закон. У відповідності до ст.2 Закону № 5213-VI передбачений порядок здійснення списання заборгованості: по-перше, кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання; по-друге, списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначається обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню та по-третє датою списання заборгованості є дата підписання актів звіряння. Тобто, єдиним спільним документом, який підписують як боржник так і кредитор, є акт звіряння суми боргу, не погашеного станом на 30.10.12, а не договір як помилково зазначено судами. Подальше документальне оформлення списання заборгованості боржник і кредитор виконують кожен окремо. Але незалежно від виконання чи невиконання учасниками процедури списання цього подальшого документального оформлення, списання вважається проведеним та виконаним оскільки, як зазначено в Законі, датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.
Судами зазначеного не враховано, не перевірено, чи поширюється дія Закону України № 5213-VI "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" на позивача, а також помилково застосовано зазначений закон.
За таких обставин ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду. При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів задовольнити частково, рішення господарського суду Сумської області від 16.09.13 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.13 у справі №920/1338/13 скасувати, справу направити на розгляд до господарського суду Сумської області.
Головуючий - суддя В. І. Дерепа
Сервисы для юристов