Постанова ВГСУ від 16.01.2014 року у справі №913/1509/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Справа № 913/1509/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Оксфорд" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року у справі № 913/1509/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міск-Інвест" до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Оксфорд" про визнання договору недійсним,

УСТАНОВИВ:

У травні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій від 01.03.2010 року у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки на думку позивача відповідач не наділений повноваженнями надавати житлово-комунальні послуги та встановлювати тарифи на такі послуги.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.07.2013 року (суддя Ворожцов А.Г.) позов задоволено та визнано недійсним з моменту укладення договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій від 01.03.2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Міск-Інвест" та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Оксфорд".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року (судді Ломовцева Н.В., Кододова О.В., Татенко В.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.03.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мікс-інвест" (споживач) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Оксфорд" (виконавець) було укладено договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території згідно з додатком № 2 до цього договору у житловому будинку № 25 по кварталу Молодьожний у м. Луганську, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим рішенням загальних зборів ОСББ "ЖК "Оксфорд" тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 2 договору визначено, що виконавець надає послуги, перелік та розмір щомісячної вартості яких узгоджений сторонами в додатку № 2 до цього договору.

Розмір щомісячної плати за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на дату укладання цього договору становить одна гривня сорок одна копійка за 1 кв. м. загальної площі квартири (п. 3 договору).

Пунктом 5 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі за надані послуги вносяться споживачем не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 13 договору сторони визначили, що виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості згідно із законодавством.

За змістом п. 20 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє безстроково.

Предметом даного судового розгляду є вимоги споживача про визнання недійсним договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій у зв'язку суперечністю вимогам закону.

Висновок судів обох інстанцій про визнання спірного договору недійсним обґрунтовано доведеністю підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За вимогами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд першої інстанції зробивши висновок про невідповідність спірного договору вимогам Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Типовому договору, який затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.2003 року № 141, а також статутним положенням відповідача, не звернув уваги, що звертаючись із позовом про визнання недійсним договору у зв'язку із суперечністю вимогам закону, позивач не навів норм законодавства, яким на його думку суперечить спірний договір та не зазначив в чому така суперечність полягає.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна;

Згідно з ч. 5 ст. 4 названого Закону об'єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами.

Типовий договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя разом із типовим Статутом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку затверджено Наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.2003 року № 141 та зареєстровано в Мін'юсті України 12.12.2003 року за № 1155/8476.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Однак, зазначивши у своїх рішеннях, що між сторонами було укладено договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, суди не з'ясували правову природу спірного договору та встановили його невідповідність умовам типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.2003 року № 141, у зв'язку з відсутністю істотних умов, передбачених цим типовим договором, не дослідивши відповідність умов спірного договору умовам типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529.