Постанова ВГСУ від 15.12.2015 року у справі №927/1005/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 927/1005/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Васищак І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Чернігівської області від 31.08.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015

зі справи № 927/1005/15

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк), м. Дніпропетровськ,

до 1. фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - СПД ОСОБА_3.), м. Чернігів,

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4), м. Чернігів,

про визнання договору недійсним.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача Тузов В.О. предст. (дов. від 16.11.2015)

відповідачів 1. ОСОБА_6 предст. (дов. від 12.05.2014)

2. не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору поруки від 01.08.2012 (далі - Договір поруки), у зв'язку з тим, що при укладенні означеного договору було забезпечене недійсне зобов'язання.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 31.08.2015 (суддя Шестак В.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 (судді Михальська Ю.Б. -головуючий, Тищенко А.І., Отрюх Б.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Прийняті судові рішення мотивовано недоведеністю позивачем наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу СПД ОСОБА_3 просила залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників Банку та СПД ОСОБА_3, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 05.03.2008 СПД ОСОБА_3 як орендодавцем та Банком як орендарем укладено Договір оренди приміщення (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, розташовані у АДРЕСА_1, загальною площею 330,6 кв.м., що складається з першого поверху (105,2 кв.м.), другого поверху (114,1 кв.м.) та третього поверху (111,3 кв.м.);

- договір набуває чинності 05.02.2011 і діє до 05.01.2014 (пункт 7.1. Договору);