Постанова ВГСУ від 15.12.2015 року у справі №922/3514/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 922/3514/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу

Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.09.2015у справі№ 922/3514/15 Господарського суду Харківської областіза позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"доКомунального підприємства "Міськелектротранссервіс"

про стягнення 138418,46 грн.,

за участю представників сторін від позивача:Солдатенко А.М. (довіреність від 30.04.2015 № 01-42 юр/3218), від відповідача: не з'явились, ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" у червні 2015 року звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" про стягнення 60691,61 грн. пені за період з лютого 2015 року по квітень 2015 року, 3063,98 грн. 3% річних за період з лютого 2015 року по квітень 2015 року, 74662,87 грн. інфляційних втрат за період з березня 2015 року по квітень 2015 року та повернення судових витрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.08.2015 (суддя Суслова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 922/3514/15 (колегії суддів у складі: Шепітько І.І. - головуючий, Хачатрян В.С., Черленяк М.І.) позов частково задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 74662,87 грн. інфляційних втрат, 3063,98 грн. 3% річних, 42484,13 грн. пені, 2768,37 грн. судового збору. В частині стягнення 18207,48 грн. пені - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 922/3514/15 Господарського суду Харківської області, Комунальне підприємство "Міськелектротранссервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 922/3514/15 Господарського суду Харківської області, змінити рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2015 в частині стягнення інфляційних втрат, зменшивши їх розмір до 20459,61 грн. та пені, зменшивши її розмір до 39156,27 грн. В частині стягнення 54203,26 грн. інфляційних втрат, 21535,34 грн. (замість 18207,48 грн.) відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс" (споживач) 19.03.2012 укладено договір про постачання електричної енергії № 37.

Відповідно до розділу 1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу дозволеною потужністю, зазначену у додатку № 3.1. "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку" до цього договору, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 2.2.3 договору, споживач зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків".

Згідно з пунктом 5 додатку 2 "Порядок розрахунків" до договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Даним пунктом також передбачено, що споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Відповідно до пункту 6 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, позивач проводить відповідачеві нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, та 3% річних з прострочення суми. При цьому, сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

З позовної заяви та доданого до неї розрахунку вбачається, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 60691,61 грн. за період з лютого 2015 року по квітень 2015 року.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" та "Правил користування електричною енергією", затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008), договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 216, 217, 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з положеннями статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.