Постанова ВГСУ від 15.12.2015 року у справі №916/2566/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 916/2566/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДемидової А.М.суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі№ 916/2566/15 господарського суду Одеської області за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" простягнення заборгованості за договором майнового сервітуту

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: Моісєєв Д.А., дов. № 69 від 25.12.2014

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.08.2015 у справі №916/2566/15 (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 (у складі головуючого судді Мирошниченко М.А., Богатир К.В., Лашин В.В.), задоволено позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості за договором майнового сервітуту №649-0/110-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013, стягнуто з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" 141 482,82 грн - інфляційних нарахувань, та 17 082,09 грн - 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема не застосування ст.ст. 27, 62, п. 2 ч. 1 ст.80 ГПК України, просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 17.08.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі №916/2566/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30.09.2013 між ДП "Адміністрація морських портів України" (як власником) в особі начальника Іллічівської філії і ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (як сервітуарієм) був укладений договір майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) №649-0/110-П-ІЛФ-13, за умовами п.п. 1.1, 1.2, 1.4 якого власник, на визначених договором умовах оплати, надає сервітуарію право обмеженого користування належними власнику гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал №17, довжиною 200,00 п.м, архівний номер паспорту 85237. Право користування сервітуарієм причалом обмежується виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт силами і засобами сервітуарія. Строк дії сервітуту - період дії договору.

У п.п. 2.2, 2.3 договору встановлено, що плата за сервітут на причал №17, розрахована за формулою визначеною у пункті 2.1 договору, на період дії договору складає 560 842,27 грн (з ПДВ). Оплата сервітуту здійснюється сервітуарієм щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку власника. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному періоді.

Згідно із п.п. 3.2, 3.3 договору сервітуарій зобов'язаний своєчасно і на умовах договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом. Власник має право отримувати плату за сервітут, розраховану відповідно розділу 2 договору.

У п. 4.1 договору встановлено, що за невиконання (неналежне) виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 7.1 договору сторони встановили, що договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 21.08.2013 у відповідності до ст. 631 ЦК України. Договір діє до 31.12.2013, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з актом від 30.09.2013 Адміністрація відповідно до умов договору № 110-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013 надала в період з 21.08.2013 по 30.09.2013 сервітуарію право обмеженого користування гідротехнічними спорудами, що належать Адміністрації та розташовані вдовж акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал 17 довжиною 200 п.м. Розмір плати за право обмеженого користування причалом № 17 за період з 21.08.2013 по 30.09.2013 без ПДВ, ПДВ 20% - 28 815,2 грн. Загальна сума плати з ПДВ склав 144 076,02 грн складає 172 891,22 грн. Акт був підписаний обома сторонами та скріплений печатками установ, без будь-яких зауважень, і є підставою для здійснення взаєморозрахунків, порядок яких визначений у договорі.

Позивач на виконання умов договору виставляв відповідачу рахунки від 30.09.2013 № ПР/4459 на суму 172 891,22 грн, від 31.10.2013 № ПР/9367 на суму 130 722,64 грн, від 30.11.2013 № ПР/9386 на суму 126 505,78 грн, від 31.12.2013 № ПР/12854 на суму 130 722,64 грн, а всього на загальну суму 560842,28 грн.

Однак відповідач оплату виставлених рахунків згідно з п.2.3 договору до 30 числа місяця, наступного за звітним не здійснив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 560 842,28 грн.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 і постановою Вищого господарського суду України від 30.12.2014 у справі №916/943/14, задоволено позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 560 842,28 грн заборгованості зі сплати за сервітут за договором майнового сервітуту від 30.09.2013 № 649-0/110-П-ІЛФ-13.

17.12.2014 відповідач на виконання наказу, виданого господарським судом Одеської області у справі № 916/943/14, на рахунок позивача перерахував грошові кошти у сумі 572059,12 грн.

З огляду на те, що відповідач розрахувався за договором майнового сервітуту № 649-0/110-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013 з недотриманням строків, встановлених договором, позивач нарахував на суму заборгованості за час прострочення виконання зобов'язання з оплати за сервітут інфляційні у сумі 141 482,82 грн та 3% річних у сумі 17 082,09 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що судами встановлено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором майнового сервітуту № 649-0/110-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013, на підставі ст.ст. 252, 254, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 35 ГПК України, перевіривши правильність нарахування заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних та 3% річних, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії 141 482,82 грн інфляційних нарахувань, та 17 082,09 грн 3% річних.

Колегією суддів касаційної інстанції не приймаються доводи скаржника, про те, що господарським судом Одеської області розглянута справа № 916/943/14 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і у справі № 916/2566/15, оскільки предметом розгляду у справі №916/943/14 були вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за сервітут за договором майнового сервітуту № 649-0/110-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013, а в даній справі № 916/2566/15 предметом розгляду є вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 141 482,82 грн та 3% річних у сумі 17 082,09 грн, нарахованих на суму заборгованості за цим договором згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі № 916/2566/15 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.