ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2016 року Справа № 922/1917/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Стратієнко Л.В.,
Кондратової І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі № 922/1917/16 господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Холдінг" про визнання недійсним договору та стягнення 38180,00 грн.,
за участю представників:
Позивача: Кундіус І.В., дов. б/н від 31.03.2016 року,
Відповідача: не з'явився.
В с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроут" (далі - ТОВ "Гроут", Позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Холдінг" (далі - ТОВ "Євролізинг Холдінг", Відповідач) про визнання недійсним договору фінансового лізингу № Ю00055 від 22.04.2016 року та стягнення 38180,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2016 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року, у позові ТОВ "Гроут" відмовлено повністю.
У поданій касаційній скарзі, ТОВ "Гроут", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 184, 203, 215, 227, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 9, 20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", ст.ст. 1, 2, 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 3, 6, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", просить скасувати судові рішення у справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
ТОВ "Євролізинг Холдінг", у своєму письмовому відзиві, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ТОВ "Гроут", викладених ним у касаційній скарзі, просило залишити таку скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення у даній справі - без змін.
Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.04.2016 року між TOB "Євролізинг Холдінг" (Лізингодавець) і TOB "Гроут" (Лізингоодержувач) було укладено договір № Ю00055 фінансового лізингу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Гончаренко Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за номером 1317 (далі - Договір № Ю00055), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Лізингодавець зобов'язувався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі - предмет лізингу визначений у п. 3.1. цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до умов Договору № Ю00055 (п.п. 3.1., 3.2.) предметом лізингу є: автомобіль ГАЗель, модель НЕКСТ Борт-тент. Вартість предмета лізингу на момент укладання даного Договору та розмір авансового платежу вказується в Додатку № 1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно Специфікацій (Додатки №№ 1 та 3 до Договору № Ю00055) предметом лізингу є транспортний засіб - ГАЗель, НЕКСТ Борт-тент, вартістю 381800,00 грн.
Як вбачається з довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої 18.02.2015 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Держфінпослуг), ТОВ "Євролізинг Холдінг" є особою, що має право надавати послуги з фінансового лізингу.
Вимогами ТОВ "Гроут" у даній справі, з посиланням на ст.ст. 184, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 6 ЗУ "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 2, 4, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", є визнання недійсним договору № Ю00055 фінансового лізингу від 22.04.2016 року, у зв'язку з тим, що вказаний договір суперечить вимогам законодавства, оскільки не має індивідуально визначених ознак, а сам Відповідач не вправі укладати угоди фінансового лізингу через відсутність у нього на це відповідної ліцензії фінансової установи. Крім того, згідно доводів Позивача, платіж у розмірі 38180,00 грн. не є лізинговим платежем, оскільки не вираховується з вартості предмета лізингу, у зв'язку з чим, просив також стягнути з Відповідача одержану від нього суму грошових коштів у розмірі 38180,00 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, з посиланням на положення ст.ст. 184, 203, 204, 215, 626, 638, 651, 806, 807 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1 - 4, 6, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 2.1. Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затв. розпорядженням Держфінпослуг від 22.01.2004 року № 21, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 16.04.2004 року за № 492/9091, та представлені докази у справі, встановивши при цьому, що ТОВ "Євролізинг Холдінг", як юридична особа - фінансовий суб'єкт господарювання, має право надавати послуги з фінансового лізингу, тоді як договір № Ю00055 фінансового лізингу від 22.04.2016 року містить необхідні ознаки, які індентифікують предмет лізингу, а платіж в сумі 38180,00 грн., який був сплачений Позивачем в день укладання цього договору, включає в себе авансовий платіж та розмір комісії за організацію, як передбачалось умовами останнього та не суперечить вимогам діючого законодавства, дійшов висновку про неправомірність позовних вимог ТОВ "Гроут" та про відмову у їх задоволенні.
На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу і на те, що в даному випадку Позивачем, всупереч приписів ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, не було доведено в господарському суді і про порушення або оспорювання своїх прав і охоронюваних законом інтересів, що є також підставою для відмови у даному позові.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Сервисы для юристов