Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №915/239/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 915/239/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 11.07.2016 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 915/239/16господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доОбласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"простягнення 2843136,82грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Старчик А.А. (довіреність №14-90 від 18.04.2014) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Коваль С.М.) від 26.05.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Величко Т.А., судді - Лавриненко Л.В., Таран С.В.) від 11.07.2016, у справі №915/239/16 задоволено частково позовні вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України") до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (далі - відповідач, ОКП "Миколаївоблтеплоенерго") про стягнення 2843136,82грн за неналежне виконання зобов'язань за договором №2315/14-КП-22 купівлі-продажу від 28.01.2014, з яких: 912143,49,49грн - основний борг, 54043,43грн - 3% річних, 1068919,86грн - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 663380,33грн - пеня; стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 300000,00грн - пені, 54043,43грн - 3 % річних; 1068919,86грн - інфляційних втрат; в іншій частині заявленого позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині зменшення розміру пені на 361985,81грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.525, 549-552 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.233 Господарського кодексу України (ГК України), ст.4, 42, 43, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ОКБ "Миколаївоблтеплоенерго" про стягнення грошових коштів у сумі (з урахуванням наданого розрахунку з погашеною сумою основного боргу) 2843136,82грн, з яких: 912143049грн - основний борг, 54043,43грн - 3% річних, 10689190,86грн - інфляційні втрати, 663380,33грн - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.01.2014 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №2315/14-КП-22, за умовами якого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставило ОКБ "Миколаївоблтеплоенерго" природний газ на загальну суму 8853319,61грн. Проте відповідач не виконав свої зобов'язання за вищезазначеним договором щодо своєчасної та повної оплати отриманого за договором природного газу, у зв'язку із чим станом на 11.11.2015 заборгованість за даним договором становила 912143,49грн, на яку позивачем були нараховані 3% річних, інфляційні втрати та пеня.

Судами встановлено таке.

28.01.2014 між НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ОКБ "Миколаївоблтеплоенерго" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2315/14-КП-22 (надалі Договір), згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 3015,0 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м).

Відповідно до п.3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюються актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюються шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою,або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4. Договору).

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м газу всього з ПДВ складає 4154,71грн.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із пунктами 7.1., 7.2. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пунктів 9.2., 9.3. Договору у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно із п.11. Договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому сторонами неодноразово укладалися до договору додаткові угоди, якими змінювалась ціна за 1000 куб.м газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня-грудня 2014 року було поставлено, а ОБК "Миколаївоблтеплоенерго" прийнято природного газу на загальну суму 8853319,61грн.

ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" частково були сплачені кошти за поставлений газ на загальну суму 7941176,12грн. Станом на 11.11.2015 сума основного боргу ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" складала 912143,49грн, за стягненням якої та нарахованих на неї інфляційних втрат, 3% річних та пені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасного розрахунку за поставлений газ, перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення сум, зазначили про обґрунтованість вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені. Разом з тим, реалізуючи право, надане нормами ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для часткового задоволення поданого відповідачем клопотання від 04.04.2016 та стягнення з останнього пені в сумі 300000грн. Щодо вимог про стягнення основної заборгованості, суд першої інстанції встановивши, що погашення основного боргу у сумі 912143,49грн відбувалося до порушення провадження у справі, відмовив в цій частині позову.

Колегія суддів враховує, що судові акти у справі оскаржуються виключно в частині зменшення розміру пені, та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства, з огляду на таке.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст.233 ГК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду; оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цих санкцій.