Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №911/1145/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 911/1145/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Стратієнко Л.В., Корнілова Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 та рішення господарського суду Київської області від 02.06.2016 у справі № 911/1145/16 господарського суду Київської області

за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доВишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"простягнення 1 278 498,31 грн., за участю представників

позивача: Старчика А.А.,

відповідача: Дяченко Л.Л.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про стягнення 1 278 498, 31 грн., а саме: 761 881, 49 грн. інфляційних втрат, 73 212, 36 грн. 3% річних та 443 404, 46 грн. пені за договором № 2210/14-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 23.12.2013.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.06.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 79 703, 69 грн. пені, 304 553, 02 грн. інфляційних втрат, 30 161, 13 грн. 3% річних. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і передати справу на новий розгляд.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" (покупцем) 23.12.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2210/14-ТЕ-17, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 30.04.2014, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Положеннями п. 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2. договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.01.2014, ціна за 1 000 м3 природного газу становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без податку на додану вартість. До сплати за 1 000 м3 природного газу - 1 091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218, 20 грн., всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го (включно) числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору передбачено, зокрема, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору, останній зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору протягом січня - грудня 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 10 213 856, 03 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, підписаними та скріпленими печатками сторін. Відповідач за поставлений газ розраховувався із порушенням строків, передбачених п. 6.1 договору, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності факту несвоєчасного розрахунку відповідачем за поставлений газ за договором, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача з урахуванням спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків підлягає стягненню 304 553, 02 грн. інфляційних втрат, 30 161, 13 грн. 3% річних та 79 703, 69 грн. пені. Крім цього, зменшуючи розмір штрафних санкцій, суди виходили з того, що заявлена позивачем до стягнення сума пені є не співрозмірною із можливими збитками.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач зобов'язання з оплати природного газу виконував з порушенням строків, встановлених договором.

Водночас між Головним управлінням державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Вишгородської райдержадміністрації, Вишгородською районною державною адміністрацією, Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" були укладені договори про організацію взаєморозрахунків № 722/30 від 09.10.2014, № 1366/30 від 12.12.2014 та № 1367/30 від 12.12.2014.