Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №909/225/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 909/225/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2016 у справі № 909/225/16 господарського суду Івано-Франківської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз"простягнення 206 526, 26 грн.,за участю представників

позивача: Старчика А.А.,

відповідача: Замкової М.О.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" про стягнення 206 526, 26 грн., а саме: 93 118, 20 грн. основного боргу, 43 515, 97 грн. пені, 7 984, 93 грн. 3% річних та 61 907, 16 грн. інфляційних втрат за договором № 13-149-В купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та публічним акціонерним товариством "Тисменицягаз" (покупцем) 04.01.2013 укладено договір № 13-149-В купівлі-продажу природного газу, до якого в подальшому сторонами укладалися додаткові угоди.

Відповідно до п. 1.1. договору, з урахуванням додаткових угод № 2 від 31.12.2013 та № 9 від 22.12.2014, продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2013-2015 роках природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Положеннями п. 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцю один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами № 1 від 10.07.2013, № 2 від 31.12.2013, № 3 від 28.04.2014, № 4 від 15.05.2014, № 5 від 10.06.2014, № 6 від 05.09.2014, № 7 від 10.11.2014, № 8 від 08.12.2014, № 9 від 22.12.2014, № 10 від 05.02.2015, № 11 від 10.03.2015, № 12 від 03.04.2015, № 13 від 12.05.2015, № 14 від 03.06.2015, № 15 від 10.07.2015 сторонами, зокрема, змінювалась ціна газу.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 п. 6.1. договору викладено у наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу".

Крім цього, зазначеною додатковою угодою змінено строк дії договору та викладено статтю 11 "Строк дії Договору" договору у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

Додатковою угодою № 9 від 22.12.2014, зокрема, змінено строк дії договору та викладено статтю 11 "Строк дії Договору" договору у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

На виконання умов договору позивач передав з січня 2013 року по березень 2015 року природний газ на загальну суму 329 136, 54 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, підписаними обома сторонами.

В свою чергу, відповідач здійснив оплату за природний газ в сумі 236 018, 34 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 93 118, 20 грн.

Зазначаючи, що відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання не в повному обсязі та з порушенням умов, визначених змістом договору, враховуючи наявність неоплаченої суми заборгованості за поставлений природний газ, позивач звернувся з даним позовом про стягнення 93 118, 20 грн. основного боргу, 43 515, 97 грн. пені, 7 984, 93 грн. 3% річних, 61 907, 16 грн. інфляційних втрат.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий розрахунок здійснюється на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі газу, які позивач не повернув відповідачу.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними, з огляду на таке.