ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2015 року Справа № 922/1293/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 09.06.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/1293/14господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доБорівського комунального підприємства теплових мережпростягнення 256 342,01 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Смакота Н.І. (довіреність № 14-98 від 18.04.2014) Закаблуков А.С. (довіреність від 30.09.13)В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.) від 06.04.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Істоміна О.А., судді - Барбашова С.В., Білецька А.М.) від 09.06.2015, у справі №922/1293/14 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 9234,39 грн, штраф у розмірі 13376,28 грн, три проценти річних у розмірі 27010,87 грн, інфляційні втрати у розмірі 3224,35 грн, судовий збір у розмірі 5126,84 грн; в іншій частині позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.43, 83, 99, 101 ГПК України, ст.233 Господарського кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Борівського комунального підприємства теплових мереж (надалі - відповідач, Борівське КПТМ), в якому просило суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 92343,97 грн., сім процентів штрафу у розмірі 133 762,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 224,35 грн та три проценти річних в розмірі 27 010,87 грн, а також витрат зі сплати судового збору. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач виконував покладені на нього грошові зобов'язання (в частині оплати заборгованості за отримані послуги з транспортування природного газу за договором про закупівлю природного газу №12 БО-01 від 26.01.2012) з порушенням строків.
Судами встановлено таке.
26.01.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач у справі, за договором - продавець) та Борівським комунальним підприємством теплових мереж (відповідач у справі, за договором - покупець) укладено договір №12БО-01 про закупівлю природного газу (надалі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезеного на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), далі - газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) на власні потреби та втрати. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Сторонами погоджено у пункті 1.2 договору, що продавець передає покупцеві в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року природний газ в обсязі до 1340 тис. куб. м. Обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат (пункт 1.3 договору).
З огляду на статтю 3 договору сторонами обумовлено, що загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 5205605,20 грн, крім того ПДВ 81900,80 грн разом із ПДВ - 5287506,00 грн.
Відповідно до пункту 4.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.
У пункті 5.2 договору встановлено, що продавець передає газ покупцю на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за відсутності їх у покупця - на вузлі/вузлах обліку газорозподільного підприємства (надалі-пункти приймання-передачі). Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (пункт 5.2.1 договору).
У разі невиконання або не належного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену Законами України та цим договором (пункт 7.1 договору).
Сторонами погоджено що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості), сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (пункт 7.3 договору).
Додатком №1 від 26.01.2012 до договору сторони визначили умови поставки і облік газу, а також порядок приймання-передачі газу.
Положення зазначеного договору відповідають правовим нормам, закріпленим у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) "Про затвердження порядку доступу та приєднання до єдиної газотранспортної системи України" №420 від 19.04.2012.
Матеріали справи містить копію додаткової угоди №1 від 27.06.2012 до договору про закупівлю природного газу №12 БО-01 від 26.01.2012, у відповідності до якої контрагенти домовилися внести зміни до пунктів 1.2 та 3.1 договору, а саме: визначили в новій редакції предмет та ціну договору.
На виконання умов договору позивач протягом січня-квітня 2012 року передав відповідачу природний газ в обсязі 814,684 тис. куб. м газу на загальну суму 3214661,60 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 (за січень 2012), від 29.01.2012 (за лютий 2012), від 31.03.2012 (за березень 2012), від 30.04.2012 (за квітень 2012), які підписані сторонами та скріплені печатками їх підприємств.
Однак, відповідач виконував покладені на нього грошові зобов'язання (в частині оплати заборгованості за отримані послуги з транспортування природного газу за договором про закупівлю природного газу №12 БО-01 від 26.01.2012) з порушенням строків, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача 92343,97 пені, 133762,82 грн семи процентів штрафу, інфляційних втрат 3224,35 та 27010,87 грн трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості.
Судами задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 9234,39 грн пені, 13376,28 грн штрафу, 3224,35 грн збитків від інфляції та 27010,87 грн. трьох процентів річних.
Суд першої інстанції, зменшуючи розмір неустойки, виходив з того, що прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором виникло внаслідок поважних причин та обставин. Крім того, зазначив, що погашення загальної суми заборгованості може призвести до негативних явищ в поточній діяльності підприємства-відповідача.
Апеляційний суд, з яким погоджується суд касаційної інстанції, порахував висновок місцевого суду таким, що не суперечить чинному законодавству, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена норма ставить право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Сервисы для юристов