Постанова ВГСУ від 15.09.2015 року у справі №910/11553/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 910/11553/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В. (доповідач), Погребняка В.Я.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.06.2015у справі№ 910/11553/15 господарського суду м. Києваза заявою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській областідотовариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія"пробанкрутствоза участю представників сторін:

не з'явилися;

УСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області звернулася до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія", у зв'язку з неможливістю останнього погасити заборгованість в розмірі 2 149 394,54 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2015р. (суддя Чеберяк П.П.) у справі № 910/11553/15 відмовлено Державній податковій інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р. (головуючий суддя: Шипко В.В., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.), апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишено без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва у справі № 910/11553/15 від 12.05.2015р. залишено без змін.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р., а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області було подано заяву від 30.04.2015р. № 16657/10/18-19-10 з вимогою до боржника про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відмовляючи Державній податковій інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія" суд першої інстанції, з яким погодися суд апеляційної інстанції дійшли висновку що заявником не дотримано вимог ст.ст. 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до заяви кредитора додаються також, зокрема, копія виконавчого документа; до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлено Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

В силу п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст. ст. 95-99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України унормовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Абзацом 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового Кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений Главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджено Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року) та передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Абзацами 2, 3 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.