ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2015 року Справа № 910/7635/13 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І М.,
Студенця В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 р.у справі № 910/7635/13 господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком"
до третя особа за участю проАдміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; Фонду державного майна України Київська міська рада Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" Прокуратури міста Києва визнання права власностіза участю представників:
ГПУ - Суходольський С.М.;
ПАТ "Укртелеком" - Кукуєта Л.І.;
Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України - Рожко І.О.;
ФДМ України - Погорілко Н.М.;
Київської міської ради - не з'явилися;
ТОВ "ЕСУ" - не з'явилися;
встановила:
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і Фонду державного майна України та просило суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на чотирьохповерхову нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. І.Шевцова, буд. 5 літ. Б.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що починаючи з 05.01.2000 р. та на момент звернення до господарського суду з даним позовом він відкрито і безперервно володів та користувався спірним приміщенням (т.1 а.с.6-17).
Фонд державного майна України у поясненнях по справі проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що будівля належить до державної власності та знаходиться у позивача на балансі, що виключає можливість визнання права власності позивача на вказану будівлю за набувальною давністю (т.2 а.с.4-7).
Адміністрація державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує з аналогічних підстав (т.2 а.с.8-14).
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. позов задоволено повністю (т.3 а.с.24-31).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, починаючи з 05.01.2000 р. та на момент звернення до господарського суду з даним позовом відкрито, добросовісно володів та продовжує володіти спірною будівлею, інше не встановлено законом чи рішенням суду, норми ст. 344 ЦК України розповсюджуються на цивільні відносини за даним спором, зважаючи на п. п. 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, отже, існують підстави для визнання за позивачем права власності на спірне приміщення за набувальною давністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. залишено без змін (т.3 а.с.79-89).
Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014 р. прийняті у справі судові акти скасовані, справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду (т.3 а.с.129-135).
За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. позов задоволено повністю, враховуючи наявність всіх передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на спірне приміщення за набувальною давністю (т.3 а.с.194-203).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності передбачених ст. 344 ЦК України підстав для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю (т.4 а.с.111-121).
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Укртелеком" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Сервисы для юристов