ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2016 року Справа № 910/31958/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівНєсвєтової Н.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 3 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2016 року у справі №910/31958/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грос-Арт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Грос-Арт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" 95 065,27 грн., а саме: 77 305,15 грн. основного боргу, 1 608,17 грн. 3 % річних, 16 151,95 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду міста Києва від 3 березня 2016 року у справі №910/31958/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 77 305,15 грн. основного боргу, 1 608,17 грн. 3 % річних, 16 151,95 грн. інфляційних втрат, 12 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1 425,98 грн. судового збору.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25 жовтня 2006 року між ТОВ "Грос-Арт", як постачальником, і ТОВ "Практікер Україна" (далі - Практікер) укладено договір купівлі-продажу (національний) №0034/01BD2006 і Загальні умови поставки та надання послуг №0034/03BD2006. Додатковою угодою №2 від 1 березня 2011 року номер договору №0034/01BD2006 було змінено на №003411.
Порядок, умови, строки здійснення поставок та розрахунків за поставлену продукцію та надані послуги сторони обумовили у Загальних умовах поставки, відповідно до яких кожна поставка повинна супроводжуватися накладною із зазначенням відповідного номеру замовлення, а також того, що одержувачем є ТОВ "Практікер Україна" (п. 4.3.1.); строк оплати визначається залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за угодою, або з дня отримання всіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Практікер (5.1.).
В подальшому, між ТОВ "Гросс-Арт", ТОВ "Практікер Україна" (найменування, якого було змінено на ТОВ "Схід Відбудова") і ТОВ "Торговий дім "Практікер Україна" було підписано трьохсторонню додаткову угоду №1 до договору, про зміну сторони у зобов'язанні, відповідно до якої всі права та обов'язки за Договором, якщо інше не передбачено цією угодою, переходять від ТОВ "Практікер Україна" до ТОВ "Торговий дім "Практікер Україна" (а.с. 17-18, 214).
Посилаючись на умови вказаної додаткової тристоронньої угоди, а також на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу (національний) №003431 за видатковими накладними №294 від 11 березня 2014 року, №293 від 13 березня 2014 року, №247 від 4 березня 2014 року, №374 від 26 березня 2014 року, №375 від 20 березня 2014 року, №583 від 24 квітня 2014 року, №586 від 24 квітня 2014 року, №585 від 24 квітня 2014 року, №657 від 8 травня 2014 року, №702 від 15 травня 2014 року, №815 від 6 червня 2014 року, №917 від 19 червня 2014 року, №864 від 19 червня 2014 року, ним було поставлено товар, вартість якого не було сплачено у повному обсязі, позивач просить суд стягнути з ТОВ "ТД "Практікер Україна" заборгованість за поставлений товар у розмірі 77 305,15 грн., а також 1 608,17 грн. 3 % річних і 16 151,95 грн. інфляційних втрат за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, посилаючись на положення ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зазначив, що оскільки позивач належними доказами довів факт поставки відповідачу обумовленого договором товару, а відповідач не надав доказів оплати заборгованості, вимога позивача про стягнення суми основної заборгованості, як і вимоги про стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат та витрат на послуги адвоката, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Підтримуючи правову позицію суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, крім іншого, зазначив про хибність доводів апеляційної скарги стосовно того, що ДП "Практікер Україна" є лише поручителем за договором №003411, оскільки згідно ст. 520 ЦК України, на підставі якої сторони вирішили замінити одну із сторін у зобов'язанні, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, а кредитор в даному випадку висловив свою згоду шляхом підписання додаткової угоди, яка у встановленому порядку не оспорювалась, не розривалась, не дійсною визнавалась.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна з огляду на таке.
Приймаючи рішення про задоволення позову та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, попередні судові інстанції застосували до спірних правовідносин загальні положення про зобов'язання, передбачені Цивільним кодексом України та загальні умови виконання господарських зобов'язань, визначені ст. 193 ГК України.
Проте, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, попередні судові інстанції задовольняючи позов із посиланням на тристоронню додаткову угоду №1 до договору №003411 від 25 жовтня 2006 року, якою на їх думку, сторони відповідно до ст. 520 ЦК України змінили боржника у зобов'язанні, не дослідили цю угоду в повній мірі та не надали їй належної правової оцінки, а саме, не з'ясували дати її укладення, не з'ясовано моменту переходу прав та обов'язків Практікера до нового покупця (в тексті угоди дата не зазначена), здійснили оцінку лише пункту першого даної угоди, та проігноровули її інші пункти, зокрема пп. 5 і 6, не встановили правової природи цього правочину, не встановили правовідносини сторін, що виникли з цієї додаткової угоди між її учасниками, на чому саме і ґрунтуються позовні вимоги, не визначили норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини, та не застосували їх при вирішенні спору.
При цьому, не дослідивши та не надавши належної оцінки вказаній додатковій угоді, а також встановивши, що договір купівлі-продажу від 10 жовтня 2006 року №003411, був укладений позивачем і ТОВ "Практікер Україна", перейменований в подальшому у ТОВ "Схід Відбудова" і який є правонаступником ТОВ "Практікер Україна", суди попередніх інстанцій не з'ясували питання стосовно його прав і обов'язків у спірних правовідносинах, не визначили чи вплине рішення суду на його права чи обов'язки та не обговорили питання щодо залучення його до участі у справі в якості відповідача-2 чи третьої особи.
Між тим, з'ясування зазначених обставин, надання їм належної правової оцінки має істотне значення для правильного вирішення спору та впливає на правильність застосування норм матеріального права.
За таких обставин прийняті у справі судові рішення не можна визнати такими, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, з'ясувати фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і, залежно від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 3 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2016 року у справі №910/31958/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Сервисы для юристов