ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2014 року Справа № 50/80-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К. Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
на ухвалу та на постанову у справі господарського судугосподарського суду м.Києва від 17.12.2013 року Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року №50/80-б м.Києва
за заявою до Приватного підприємства "Авантис" Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології будівництва"про визнання банкрутомЗа участю представників сторін: ПАТ "Укрсоцбанк" - Злотенка К.С.; арбітражного керуючого Фесенка Є.М. - Куликова І.А.; арбітражний керуючий Фесенко Є.М.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2013 року у справі № 50/80-б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології будівництва" (02068, м. Київ, Дарницький район, вул. Урлівська, буд.8, офіс 123, ідентифікаційний код 31458110) з додатком - реєстром визнаних судом, але не погашених вимог кредиторів. Ліквідовано банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології будівництва" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством та інше.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року у справі №50/80-б (Головуючий суддя - Шипко В.В., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.) ухвалу господарського суду м. Києва від 17.12.2013 року залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погодившись із процесуальними актами попередніх судових інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 17.12.2013 року, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 31, ч. 11 ст. 17, ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) (Далі по тексту- Закон про банкрутство).
На думку заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не надали відповідної юридичної оцінки тому, що ліквідатором не вжито відповідних заходів для захисту неправомірно відчуженого майна боржника, що призвело до передчасного затвердження ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у даній справі.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
Ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2010 року порушено провадження у справі №50/80-б, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду міста Києва від 17.06.2011 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт і ліквідаційний баланс банкрута на затвердження.
У судовому засіданні 17.12.2013 року було заслухано звіт ліквідатора боржника, досліджено ліквідаційний баланс і встановлено, що вимоги кредиторів залишились повністю не задоволеними у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів (майна та майнових прав) банкрута з метою включення їх до складу ліквідаційної маси та реалізації.
19.11.2013 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до суду зі скаргою на дії ліквідатора ТОВ "Сучасні технології будівництва" Фесенка Є.М. та просив суд у затвердженні звіту та ліквідаційного балансу відмовити, оскільки ліквідатор не вчинив необхідних дій з метою виявлення майна боржника та формування ліквідаційної маси, а тому додатково просив зобов'язати останнього ініціювати перевірку податковими органами законність укладення ланцюга договорів відчуження майна банкрута на корить ТОВ "Індустріально-технологічні системи", провести експертну оцінку ринкової вартості реалізованого ліквідатором майна, тощо.
Судом першої інстанції відмовлено ПАТ "Укрсоцбанк" у задоволенні його скарги у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки скаржником не наведено порушень в діях ліквідатора. Крім того, клопотання про повторне проведення експертної оцінки майна боржника, яке протягом двох років реалізовано, суперечить інтересам інших кредиторів, які отримали задоволення кредиторських вимог від даної реалізації майна.
Суд першої інстанції встановив, що ліквідатор при реалізації своїх прав та обов'язків діяв сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, його звіт повно відображає обставини, що мають значення для справи (ліквідатор вчинив належні дії по виявленню активів та пасивів боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, БТІ, реєстраційних відділень МВС України, тощо). На думку суду ліквідатор належно провів всі заходи ліквідаційної процедури, повно вчинив дії по виявленню кредиторів та активів боржника, реально встановив неможливість відновлення платоспроможності боржника і задоволення всіх кредиторських вимог.
Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Сучасні технології будівництва", суд першої інстанції, із висновком якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що строк ліквідаційної процедури, з урахуванням його продовження, сплив, ліквідатор провів ліквідаційну процедуру у повному обсязі, грошові вимоги кредиторів задоволено частково за рахунок виявленого у ході ліквідаційної процедури та проданого майна банкрута, підстави для здійснення додаткових дій у ліквідаційній процедурі, відсутні.
Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги банку на дії ліквідатора Фесенка Є.М. та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування ухвали місцевого господарського суду від 17.12.2013 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із попередніми судовими інстанціями щодо відсутності підстав для задоволення скарги на дії ліквідатора, підставності затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу ТОВ "Сучасні технології будівництва" та припинення провадження у даній справі, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 32 Закону про банкрутство, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
Згідно ч. ч. 1, 3, 6 ст. 26 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси. Активи, включені до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій, не включаються до ліквідаційної маси емітента іпотечних облігацій та управителя іпотечним покриттям. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про іпотечні облігації".
Відповідно до ст. 29 Закону про банкрутство, майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
Згідно ч. ч. 1, 2, 7-10 ст. 30 Закону про банкрутство, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. Ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону. З основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі; інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури. Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатором Фесенком Є.М. з дня свого призначення, зокрема:
Сервисы для юристов