ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2015 року Справа № 916/3590/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Мінченко В.М. не з'явився Домніков О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Одесина рішення та постановуГосподарського суду Одеської області від 24 листопада 2014 року Одеського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2015 рокуу справі№ 916/3590/13за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010"до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача територіальне Південне Управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України про стягнення 160 032,00 грнВСТАНОВИВ:
У грудні 2013 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 160 032,00 грн заборгованості за договорами № № 1453, 1454 від 18.12.2012.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.11.2014 (головуючий - Малярчук І.А., судді - Демешин О.А., Мостепаненко Ю.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 (головуючий - Колоколов С.І., судді - Разюк Г.П., Гладишева Т.Я.), позов задоволено.
Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" 160 032,00 грн заборгованості та судові витрати.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у позові.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників позивача, 3-ї особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 18.12.2012 між ТОВ "Енергозберігаючі технології 2010" (підрядник) та КЕВ м. Одеси (замовник) були укладені договори № № 1453, 1454, за умовами яких підрядник, за дорученням замовника, зобов'язувався виконати поточний ремонт каналізаційних мереж (гідродинамічне очищення фекальної каналізації) військових містечок № № 215, 217 у м. Одеса, а замовник - прийняти та оплатити роботи.
Згідно з п. 2.1. договорів вартість робіт, що дорученні для виконання підряднику, є динамічною, визначається на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації. На час підписання цих договорів вартість робіт визначена у відповідності з договірною ціною, яка додається до договорів та складає 76 284,00 грн, в тому числі ПДВ 12 714,00 грн та 83 748,00 грн, в тому числі ПДВ 13 958,00 грн. Вартість робіт, яка належить до сплати підряднику, визначається на основі витрат підрядника, складених згідно з ДБН, ВБН та СОУ, пред'явлених форми КБ-2В та форми КБ-3 на підставі фактично виконаних обсягів робіт.
У п. 3.1. договорів сторони погодили, що терміном початку виконання робіт є передача підряднику проектно-кошторисної документації на роботи.
Строк дії договорів визначений з моменту їх підписання до 31.12.2012, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторін (п. 3.2. договорів).
Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. договорів замовник проводить щомісячні проміжні платежі підряднику за виконані роботи на підставі форми КБ-2В та форми КБ-3, які надаються підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 27 числа звітного місяця. Уповноважений представник замовника протягом 3-х діб перевіряє реальність акту, довідки та підписує їх в частині виконаних робіт. Несвоєчасне перерахування замовником необхідних щомісячних платежів дає змогу підряднику коригувати строки виконаних робіт або їх припинення взагалі.
Позивач свої зобов'язання за договором на суму 76 284,00 грн та на суму 83 748,00 грн виконав, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. примірної форми № КБ-2В, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. примірної форми № КБ-3, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договорами щодо оплати не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 160 032,00 грн.
05.12.2013 ТОВ "Енергозберігаючі технології 2010" надіслало відповідачу вимогу про сплату заборгованості № 1642, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 12.05.2014 та від 11.08.2014 призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, однак листами ОНДІСЕ неодноразово зазначено, що проведення дослідження з питань визначення фактичних обсягів і вартості робіт по гідродинамічному очищенню системи каналізації військових містечок № № 215, 217, виконаних у грудні 2012 р. не вбачається за можливе, оскільки перевірка виконання зазначеного виду робіт, враховуючи принцип дії та існуючі методи гідродинамічного очищення трубопроводів, можлива лише під час її виконання технічним наглядом.
02.09.2013 Територіальним Південним управлінням внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю був складений звіт з фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Одеси № 234/3/5/103-аз, за яким встановлено завищення вартості робіт, які були прийняті відповідачем з гідродинамічного очищення зовнішньої системи каналізації військових містечок № 215 та № 217.
Як правильно було встановлено судами, сторонами відповідно до вимог ст. 627 ЦК України у п. 2.1. договорів було погоджено вартість робіт - 76 284,00 грн та 83 748,00 грн (у договорі сторони також передбачили, що договірна вартість робіт є динамічною і визначається на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації), договори № № 1453, 1454 від 18.12.2012 в установленому законом порядку недійсними не визнавалися, відповідні зміни в частині вартості робіт до них не вносилися, а тому виявлені Територіальним Південним Управлінням внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю завищення цін не можуть змінювати, припиняти договірних правовідносини сторін і належним чином підтверджувати факт завищення цін за договором і доводи касаційної скарги цих висновків судів не спростовують.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Отже, враховуючи недоведеності відповідачем факту завищення вартості виконаних робіт та в силу того, що ним в ході розгляду даного спору, в порядку визначеному ст. ст. 33, 34 ГПК України, доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань за договорами на суму 160 032,00 грн не було надано, що свідчить про порушення відповідачем умов договорів, а також вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили вимоги позивача про стягнення з відповідача 160 032,00 грн заборгованості.
Інші посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.
Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Сервисы для юристов