Постанова ВГСУ від 15.04.2015 року у справі №911/4660/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 911/4660/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. -головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак"на рішеннягосподарського суду Київської області від 12.01.2015 р.та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р.у справі № 911/4660/14 господарського суду Київської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Батекс"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак"простягнення 160 105,39 грн.в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з'явилися;

відповідача: Брайко С.А. (дов. від 15.01.2015 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 12.01.2015 року (суддя Бабкіна В.М.) у справі № 911/4660/14 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Батекс" 125 977 грн. заборгованості, 2 519,54 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року (головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.) у справі № 911/4660/14 рішення господарського суду Київської області від 12.01.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.01.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі № 911/4660/14 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні вимог про стягнення 160 105,39 грн. відмовити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.04.2011 р. між ТОВ "Батекс" та ТОВ "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" було укладено договір № 5079 умовами якого продавець продає, а покупець купує та оплачує на умовах договору обладнання (товар) в кількості та номенклатурі відповідно до специфікації (додаток № 1).

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору покупець зобов'язується провести поставку, налагоджування та навчання персоналу покупця згідно строків, встановлених договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 2.2 договору сума договору становить 1 431 890,20 грн., що за курсом Українського міжбанківського валютного ринку гривні до долара становить валютний еквівалент 179 660 доларів.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що продавець зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 130 днів з моменту виконання покупцем авансового платежу згідно поз. 1 графіка платежів додатку № 2 до договору та при умові своєчасного виконання платежу згідно поз. 2 графіка платежів.

Згідно п. 11.6 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами договору своїх зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вказаного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Батекс" 07.02.2012 р. передало товариству з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" товар на загальну суму 1 431 890,20 грн., проте товариство з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" за отриманий від товариства з обмеженою відповідальністю "Батекс" товар розрахувався частково в розмірі 1 230 728,59 грн., у зв'язку з чим у покупця утворилася заборгованість перед продавцем у сумі 201 161,61 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.03.2014 р. у справі № 911/114/14, яке було залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 р., позов ТОВ "Батекс" було задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" на користь позивача 201 161,61 грн. основного боргу, 11 110,73 грн. 3% річних, 4 245,45 грн. судового збору, в іншій частині позову було відмовлено.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Слід зазначити, що за приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до постанов Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 р. у справі № 3-141гс11, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.