Постанова ВГСУ від 15.04.2015 року у справі №910/20739/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 910/20739/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 26.11.2014у справі№910/20739/14 господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства ,,Укрсоцбанк"про стягнення безпідставно списаних грошових коштів у розмірі 334 981,72 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача Вакуленко О.М.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі №910/20739/14 (суддя Гулевець О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 (судді: Суховий В.Г., Жук Г.А., Мальченко А.О.), Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (надалі позивач/скаржник) відмовлено у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства ,,Укрсоцбанк" (надалі відповідач/банк) про стягнення безпідставно списаних грошових коштів у сумі 334 981,72 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

15.04.2015 від скаржника (позивача) через канцелярію Вищого господарського суду України надійшла заява про розгляд даної справи без його участі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно списаних грошових коштів у сумі 334 981,72 грн.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на те, що відповідач не мав права в односторонньому порядку, без погодження з позивачем як фізичною особою, здійснювати списання коштів з розрахункового рахунку в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №651/4-157 від 18.03.2008.

Згідно зі ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Згідно з приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 6.1 ,,Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, встановивши, що: 18.03.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку ,,Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ,,Укрсоцбанк" (відповідач) та ОСОБА_4 укладено договір кредиту №651/4-157 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор (відповідач) взяв на себе зобов'язання надати позичальнику (позивачу) грошові кошти у сумі 157 000,00 доларів США, зі сплатою 13% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до договору; пунктом 2.8 кредитного договору сторони домовились, що позичальник (позивач) доручає кредитору (відповідачу) здійснювати договірне списання грошових коштів по мірі їх надходження, в розмірі існуючої заборгованості за договором, в тому числі кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливою неустойкою з поточного рахунку позичальника відкритого в МОФ АКБ ,,Укрсоцбанк" на підставі меморіальних ордерів, оформлених в строки, зазначені в підпунктах 2.8.1 - 2.8.5 даного договору; за змістом п. 3.2.2 кредитного договору кредитор (банк) має право здійснювати договірне списання з поточних рахунків позичальника, відкритих ним в МОФ АКБ ,,Укрсоцбанк", грошових коштів, по мірі їх надходження, для погашення існуючої заборгованості позичальника за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки (пені, штрафів), на підставі меморіальних ордерів, оформлених кредитором, для задоволення своїх вимог відповідно до умов цього договору та у порядку, зазначеному в п. 2.8 договору; 17.09.2007 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди, відповідно до якого позивач як орендодавець передав, а відповідач (банк) як орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 95,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; згідно з п. 3.1 договору оренди розмір щомісячної орендної плати складає 2 398,00 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на 17.09.2007 - 12 109,90 грн.; пунктами 3.2, 3.4 договору оренди сторони погодили, що оплатне користування об'єктом оренди починається з 15.10.2007. Внесення орендних платежів проводиться щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки за орендними платежами здійснюються у національній валюті України за офіційним курсом долара США на дату проведення платежу на рахунок орендодавця; 08.10.2008 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив, у зв'язку з відкриттям поточного рахунку в МОФ АКБ ,,Укрсоцбанк", перераховувати щомісячні платежі за договором оренди на відкритий в Миколаївській обласній філії р/р НОМЕР_1; 24.04.2009 проведено реорганізацію Миколаївської обласної філії ПАТ ,,Укрсоцбанк" та створено на її базі Миколаївське відділення ООФ ПАТ ,,Укрсоцбанк" м. Одеса, у зв'язку з чим було автоматично закрито поточний р/р НОМЕР_1 позивача та відкрито новий р/р НОМЕР_2, про що повідомлено позивача листом (а.с. 36); у зв'язку з несплатою позивачем (позичальником) заборгованості за кредитним договором від 18.03.2008, у період з березня 2010 року по вересень 2010 року відповідач здійснив списання грошових коштів у розмірі 334 981,72 грн. в рахунок погашення заборгованості за цим договором з рахунку позивача НОМЕР_3, відкритому йому в зв'язку з автоматичним закриттям поточного р/р НОМЕР_1, на підставі п.п. 2.8. та 3.2.2. кредитного договору, прийшли до правомірного висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог про повернення списаних відповідачем грошових коштів у сумі 334 981,72 грн.

Стосовно доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій положень п. 19.3. постанови правління Національного банку України №492 від 12.11.2003, якою була затверджена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", відносно завчасного повідомлення особи про зміну рахунків, колегія суддів зазначає.

По-перше, пунктом 19.1 Інструкції ,,Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", зміною рахунків клієнтів вважається процедура відкриття нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у результаті проведення якої змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів - найменування банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку. Зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі, зокрема, проведення реорганізації в межах одного банку. Про зміну рахунків банк зобов'язаний завчасно повідомити всіх клієнтів у порядку, установленому внутрішніми положеннями банку (п.п. 19.2, 19.3 Інструкції). Отже, як вірно зазначили суди, згоди клієнта на зміну рахунку в такому випадку (випадку реорганізації) не потрібна, зміна відбувається автоматично, а тому, зміна, яка відбулася з рахунками позивача є цілком правомірною, а списання грошових коштів вже зі зміненого рахунку також відбувалося в межах обумовлених сторонами умов кредитного договору (п.п. 2.8., 3.2.2. кредитного договору).

По-друге, як стверджує сам скаржник у касаційній скарзі, в період з 30.01.2009 по 17.01.2011 щодо нього було застосовано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак, навіть виходячи із цього, отримання згоди на зміну рахунку (якої, як вказувалося вище, законом не вимагається), не було можливим. До того ж, посилаючись на розділ 15 Заключних положень Правил обслуговування банківських поточних (крім карткових) рахунків клієнтів роздрібного (малого та середнього) бізнесу, відкритих в АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", яким в тому числі передбачено, що всі повідомлення сторін за договором мають бути направлені за зазначеними сторонами адресами, позивач не довів обізнаність відповідача про адресу закладу тримання позивача під вартою протягом майже двох років.

Стосовно доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій того факту, що банком безпідставно списувалися грошові кошти, з рахунку ОСОБА_4, відкритого у банку як фізичною особою, а не підприємцем, колегія суддів зазначає, що рахунок, з якого відбувалося списання грошвих коштів банком, було відкрито ОСОБА_4 як фізичною особою-підприємцем, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказом, наданим самим позивачем (а.с. 67).

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правомірність прийнятих у даній справі судових рішень, та не свідчать про порушення судами норм матеріального та процесуального права; крім того, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Суди попередніх інстанцій використали у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом та правомірно відмовили у задоволенні позову, а відтак, відсутні підстави для скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України