Постанова ВГСУ від 15.04.2014 року у справі №923/470/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 923/470/13 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СПОРТСЕРВІС І К" на постановувід 28.01.2014Одеського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Херсонської області №923/470/13за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І К"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СПОРТСЕРВІС І К" провизнання недійсним договору оренди, за участю представників: позивача - відповідача - ОСОБА_10 Яковенко С.М.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.06.2013 у справі №923/470/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2013, відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І К" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СПОРТСЕРВІС І К" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору від 24.12.2012 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна виробничо-технічного призначення, розташованого за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Семенівське шосе, 3, та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 30000 грн за надання юридичної допомоги.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2013 рішення місцевого господарського суду від 17.06.2013 та постанову суду апеляційної інстанції від 30.07.2013 у справі скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами здійснення нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.12.2013 (суддя Людоговська В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Разюк Г.П., Петрова М.С.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І К" задоволені в повному обсязі. Визнано недійсним договір від 24.12.2012 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна виробничо-технічного призначення, розташованого за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Семенівське шосе, 3, укладений між відповідачем та позивачем, стягнуто з відповідача на користь позивача 30000,00 грн витрат на послуги адвоката.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 63 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає про безпідставне застосування господарськими судами попередніх інстанцій приписів ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України як підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину, оскільки вважає, що представник орендодавця ОСОБА_6 мав необхідні повноваження на підписання спірного договору від імені позивача станом на 24.12.2012. Крім того, на думку скаржника, попередніми судовими інстанціями безпідставно стягнуто з відповідача 30000,00 грн. витрат на послуги адвоката, оскільки вказана сума є неспіврозмірна та явно завищеною порівняно з ціною позову.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

За розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України від 14.04.2014 №03-05/388, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Глос О.І., для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Бакуліна С.В., Полянський А.Г.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що рішенням загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "АСТОР І К" від 16.11.2012, оформленого протоколом №4, припинено повноваження директора товариства позивача ОСОБА_10 та призначено на цю посаду ОСОБА_6

24.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТОР І К" (орендодавець), в особі директора ОСОБА_6, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СПОРТСЕРВІС І К " (орендар), в особі директора ОСОБА_7, укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна виробничо-технічного призначення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, розташоване за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Семенівське шосе, буд. 3, а саме 67/100 часток комплексу об'єкту нерухомості, який складається з: адмінбудівлі "А" з підвалом "а", загальною площею 720,5 м2, мийки "Б", загальною площею 533,5 м2, диспетчерської "В", загальною площею 156,5 м2, заправочної з тамбуром "Г", "г", загальною площею 31,3 м2, гаражу "Д", загальною площею 208,1 м2, котельні, гаражу, тамбуру, ганку "Ж", "Ж1", "ж", "ж1", загальною площею 531,4 м2, трансформаторної "З", майстерні "Л", загальною площею 2463,7 м2, боксу для "КаМАЗа" "П", загальною площею 618,4 м2, КНС "С", мийки "С", водонапірної вежі "Н", вбиральні "Т", складу - трансформаторної "Ч", побутової будівлі, складу, тамбуру "Є", "Є1", "є", загальною площею 305,2 м2, складу "К", загальною площею 25,5 м2, будівлі КТП "М", загальною площею 8,6 м2, цеху "О", загальною площею 286,8 м2, котельні "І", навісів "Ф", "Х", "У", "Ц" , огорожі і споруди №№ 1, 2, 3, 4, 6, 7, 9-2, № І, ІІ, артезіанської свердловини №ІІІ, АТП №ІV (п.1.1 договору); загальна вартість об'єкту оренди становить 221000 грн (п. 2.1 договору); орендодавець засвідчує відсутність третіх осіб на об'єкт оренди, а також, що на момент підписання договору об'єкт оренди не виступає предметом будь-якого іншого договору (п. 1.3 договору); вступ орендаря у володіння та користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням сторонами акту про його прийому-передачу (п.2.1 договору); термін оренди становить 2 роки 11 місяців з моменту прийняття орендарем об'єкту оренди за актом прийому-передачі (п.3.1 договору); за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 3000 грн за кожний місяць терміну оренди, у т.ч. ПДВ (п. 4.1 договору); орендар має переважне право в будь-який момент викупити орендоване майно (п. 5.4.4 договору); розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, орендодавець також не має права відмовитися від договору та вимагати повернення майна (п. 10.1 договору).

05.03.2013 Каховським міськрайонним судом Херсонської області у справі №2113/6297/12 (2/658/88/2013) за позовом ОСОБА_10 до ТОВ "АСТОР І К" винесено рішення про незаконне звільнення та поновлення ОСОБА_10 на посаді директора ТОВ "АСТОР І К" з 16.11.2012.

У зв'язку із вказаними обставинами, зазначаючи, що на час укладення спірного договору директор товариства ОСОБА_6 не мав відповідних повноважень, адже, був незаконно призначений на цю посаду, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТОР І К" звернулось до господарського суду з даним позовом, вимоги якого обґрунтовані нормами ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України. Крім того, під час нового розгляду справи позивачем також було зазначено про укладення спірного правочину з порушенням приписів ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі вдруге, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі прийнятого 05.03.2013 Каховським міськрайонним судом Херсонської області у справі №2113/6297/12 (2/658/88/2013) рішення про незаконне звільнення та поновлення ОСОБА_10 на посаді директора ТОВ "АСТОР І К" з 16.11.2012, дійшли висновку, що ОСОБА_6 не мав права від імені позивача укладати договір оренди від 24.12.2012, оскільки діяв взагалі без належних на то повноважень, у зв'язку з чим дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину. Крім того, щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката в сумі 30000,00 грн, суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про їх обґрунтованість.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги непереконливими, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено самостійні окремі підстави недійсності господарського зобов'язання; може бути визнано недійсним повністю або в частині господарське зобов'язання, що: 1) не відповідає вимогам закону, 2) вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства, 3) укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них спеціальної компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.03.2013 Каховським міськрайонним судом Херсонської області у справі №2113/6297/12 (2/658/88/2013) за позовом ОСОБА_10 до ТОВ "АСТОР І К" винесено рішення про незаконне звільнення та поновлення ОСОБА_10 на посаді директора ТОВ "АСТОР І К" з 16.11.2012.

В обґрунтування підстав визнання спірного правочину недійсним, позивач у справі послався також на незаконність обрання директором товариства позивача ОСОБА_6 та, відповідно, відсутність у нього повноважень на укладення спірного договору, що встановлено рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.01.2013 у справі №923/73/13-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.04.2013, про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "АСТОР І К" від 16.11.2012, оформленого протоколом №4, про припинення повноважень директора товариства ОСОБА_10 та обрання на цю посаду ОСОБА_6

Відповідно до статутних документів, які долучені до матеріалів справи, засновниками товариств як позивача, так і відповідача, являються одні і ті самі особи - ОСОБА_10 і ОСОБА_7, саме останній підписав спірний договір з боку орендаря та був єдиним безпосереднім учасником загальних зборів засновників ТОВ "АСТОР І К" від 16.11.2012, оформлених протоколом №4, на яких прийнято незаконне рішення про припинення повноважень директора товариства ОСОБА_10 та обрання на цю посаду ОСОБА_6, що безумовно свідчить про його обізнаність з такими незаконними змінами в управлінському апараті товариства позивача та, відповідно, відсутність повноважень ОСОБА_6 на укладення спірного договору.

Отже, враховуючи вищевказані законодавчі приписи та встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставини незаконного звільнення з посади директора товариства позивача ОСОБА_10 та призначення на цю посаду ОСОБА_6, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що останній не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на момент підписання спірного договору від 24.12.2012, що відповідно до ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання вчиненого правочину недійсним.

Разом з тим, щодо прийнятого господарськими судами рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката в сумі 30000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру ".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката, позивачем подано договір № 4/17 від 10.04.2013 про надання юридичної допомоги, який укладений між Адвокатським об'єднанням "Херсонська ліга адвокатів", в особі Фуглевича А.С., що діє на підставі статуту, з однієї сторони та ТОВ "АСТОР І К" в особі директора ОСОБА_10, що діє на підставі статуту з другої сторони.