Постанова ВГСУ від 15.04.2014 року у справі №905/7473/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 905/7473/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Плюшка І.А.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петровському районі м. Донецькана постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.01.2014р.у справі№ 905/7473/13 господарського суду Донецької області за позовомвідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петровському районі м. Донецькадопублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10004/018 філії Донецького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" прозобов'язання списати суму переплати в розмірі 16 094, 59 грн. та перерахувати її на рахунок позивачаза участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петровському районі м. Донецька звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10004/018 філії Донецького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" про зобов'язання списати суму переплати в розмірі 16 094, 59 грн. та перерахувати її на рахунок позивача.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що грошові кошти (щомісячна страхова виплата), перераховані ним протягом періоду з 17.12.2002р. по 30.09.2012р. через установу банку відповідача на ім'я застрахованої особи - клієнта банку після її смерті, мають бути відповідно до ч. 2 ст. 1071 ЦК України списані з рахунку останньої на підставі рішення суду в розмірі суми переплати, оскільки такі зайво перераховані кошти страхового відшкодування не входять згідно п. 4 ч. 1 ст. 1219 ЦК України до складу спадщини та є коштами позивача, а вимога про повернення таких грошових коштів залишена банком без задоволення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.11.2013р. (суддя Левшина Г.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю підстав для списання та перерахування спірної суми страхових коштів, перерахованих позивачем на особовий рахунок застрахованої особи - клієнта банку відповідача, оскільки по-перше, обов'язок банку здійснити дії по списанню коштів з особового рахунку клієнта банку виникає лише у визначених законодавством випадках, зокрема за рішенням суду, прийнятим відносно власників рахунків, а таке відповідне рішення у позивача відсутнє; по-друге, до компетенції та повноважень відповідача, як банківської установи, законом не віднесено повноваження щодо відокремлення грошових коштів, що обліковуються на рахунку клієнта тих, що включаються до складу спадщини від тих, що не включаються до її складу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2014р. (колегія суддів у складі: Ломовцева Н.В. - головуючий, Принцевська Н.М., Скакун О.А.) апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петровському районі м. Донецька залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 13.11.2013р. залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петровському районі м. Донецька просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.03.2009р. між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", (банк, відповідач) та відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька (клієнт, позивач) укладено договір на зарахування та виплату, згідно умов якого клієнт доручив, а банк зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування шляхом зарахування на поточні рахунки або карткові рахунки фізичних осіб, які відкриті в установах банку, та здійснювати на першу вимогу виплату власників рахунків з цих рахунків страхових платежів на платній основі через установи банку.

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2010р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за місяць до запланованої дати припинення строку його дії не попередила іншу сторону про припинення дії цього договору.

На виконання умов вказаного договору відділенням банку відповідача №10004/018 відкрито особистий рахунок №17358 на ім'я ОСОБА_7 для перерахування страхових виплат внаслідок виробничої травми на виробництві, які вона отримувала від позивача щомісячно.

Згідно довідки комунального підприємства "Керуюча компанія Петровського району міста Донецьку" без номеру та дати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкала за адресою: АДРЕСА_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2

За твердженням позивача у нього були відсутні відомості про смерть ОСОБА_7, тому за період з 17.12.2002р. по 30.09.2012р. відділення Фонду на особовий рахунок ОСОБА_7 помилково перерахувало щомісячні страхові суми в розмірі 16094,59 грн.

Керуючись п. 3 ст. 1219 ЦК України, позивач звернувся до відповідача з претензією № 0528/07-804 від 17.05.2013р. про повернення помилково перерахованої ОСОБА_7 суми щомісячної страхової вплати у розмірі 16 066, 76 грн. після її смерті. Однак, відповідач вимогу позивача залишив без виконання, направив позивачу лист від 21.05.2013р., в якому послався на те, що списання коштів з рахунку клієнта банку без його розпорядження можливе лише на підставі рішення суду. Зазначене вище і стало підставою для звернення позивача у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Відповідно до ч.1 ст. 28 та ч.ч. 1, 9 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, уразі настання страхового випадку. Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або за рішенням суду. За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Пунктами 1.8. та 1.9. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 24 від 27.04.2007р. передбачено спосіб одержання потерпілими суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також те, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за умовами договору банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.39. ст. 1, п. 7.1.2. ст. 7 та ст.. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", гроші, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, врахувавши вищенаведені вимоги чинного законодавства, прийшли до обґрунтованого висновку, що банк не має права на суму коштів, що знаходиться на рахунку клієнта банку, не вправі розпоряджатись такими коштами, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта.