ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2014 року Справа № 902/1308/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Плюшка І.А.суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Дністер-В"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2014у справі№ 902/1308/13 господарського суду Вінницької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна"доприватного підприємства "Дністер-В"простягнення 605 297,56 грн. за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Дністер-В", в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 991 від 01.11.2013, просив стягнути з відповідача 605 297, 56 грн., з яких: 497 777, 59 грн. - сума основного боргу, 49 777, 76 грн. - сума 10 % штрафу за порушення строків оплати товару, 12 942, 22 грн. - сума пені за період з 02.09.2013 по 13.11.2013, 19 911, 10 грн. - сума 20 відсотків річних за період з 02.09.2013 по 13.11.2013 та 24 888, 89 грн. - сума 5% штрафу за невиконання умов п. 8.12. договору.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за укладеним між сторонами договором про купівлю засобів захисту рослин № 133К001/ВІШО від 09.04.2013.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.11.2013 (суддя Мельник П.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Дністер-В" на користь ТОВ "Агроскоп Україна" 497 777,59 грн. основного боргу, 49 777,76 грн. 10% штрафу, 12942,22 грн. пені, 19 911,10 грн. 20 % річних, 24 888,89 грн. 5% штрафу та 12 105,95 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" судовий збір в розмірі 800,41 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 4685 від 22.10.2013.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 (колегія суддів у складі: Миханюк М.В. - головуючий, Юрчук М.І., Савченко Г.І.) апеляційну скаргу приватного підприємства "Дністер-В" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 13.11.2013 - без змін.
При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки відповідач договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, доказів погашення заборгованості у повному обсязі не надав, додані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні на поставку товару оформлені належним чином, а саме: підписані уповноваженою особою згідно довіреностей №1 від 18.04.2013 та №4 від 24.05.2013, відповідають специфікаціям до договору, містять посилання на договір, на виконання умов якого було здійснено поставку товару, а чинне законодавство не вимагає обов'язкового засвідчення печаткою підприємства підпису уповноваженої особи на первинних документах. Крім того, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, суди визнали його правильним та обґрунтованим.
В касаційній скарзі приватне підприємство "Дністер-В" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними видаткові накладні №АГ000000758 від 18.04.2013, №АГ000000759 від 18.04.2012 і №АГ000000753 від 19.04.2013, та законними дії відповідача щодо притримання виконання зобов'язання з оплати товару, а також задовольнити позов частково в розмірі 97139,60 грн., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 09.04.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" (продавець, позивач) та приватним підприємством "Дністер-В" (покупець, відповідач) укладено договір про купівлю засобів захисту рослин №133К001/ВІШО (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця засоби захисту рослин (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.
Пунктами 3.5., 3.6., 3.7. договору визначено, що продавець здійснює поставку товару за адресою: Вінницька обл., Ямпільський р-н, с. Цекинівка. Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної. Право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару покупцем.
Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. договору).
На виконання умов договору, на підставі видаткових накладних №АГ000000753 від 19.04.2013, №АГ 000000758 від 18.04.2013, №АГ00000759 від 18.04.2013, №АГ000001022 від 23.04.2013 та №АГ000003024 від 24.05.2013 позивач відвантажив, а відповідач через представника, що діяв на підставі довіреностей №1 від 18.04.2013 та №4 від 24.05.2013, виданих на ім'я ОСОБА_7, отримав товар, на загальну суму 497777,59 грн.
Однак, відповідач отриманий товар не оплатив, у зв'язку з чим заборгував позивачу 497 777, 59 грн.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п. 2.1. договору ціни, загальна вартість, найменування товару визначаються в еквіваленті національної валюти України - гривні до долара США та зазначаються у додатках № 1, № 2, № 3 до договору - специфікаціях від 09.04.2013, від 12.04.2013 та від 12.05.2013. В ціну товару входить вартість тари, упаковки та маркування.
Відповідно до п. 2.3., абз. 1 п. 2.4. договору, покупець здійснює 100% оплату товару не пізніше 01.09.2013 шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок продавця.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на час звернення позивача з позовом у даній справі відповідач, в порушення умов договору, поставлений позивачем товар не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 497 777,59 грн., доказів сплати відповідачем позивачу вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Сервисы для юристов