ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2014 року Справа № 5009/1581/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Май-2000"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.01.2014у справі№ 5009/1581/12Господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного підприємства "Май-2000"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Базовий азовський рибопереробний комплекс"простягнення заборгованостіза участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачаЧерповський В.П., директор
ВСТАНОВИВ:
26 квітня 2012 року Приватне підприємство "Май-2000" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий азовський рибопереробний комплекс" 154764 грн., а саме: 99962,13 грн. боргу за нафтопродукти, 3643,04 грн. пені (з 11.01.2012 по 17.04.2012), 711,26 грн. річних, 467,26 грн. суми інфляції (з 11.01.2012 по 17.04.2012), 49981,07 грн. штрафу, посилаючись на неповне виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставлених нафтопродуктів, статті 549, 611, 625, Цивільного кодексу України, статті 230, 231 Господарського кодексу України.
Відповідач відхилив позовні вимоги, зазначивши, що відсутні належні докази у їх підтвердження, позаяк позивач не дотримався нормативно визначеного порядку оформлення передачі нафтопродуктів, надані позивачем довіреності та накладні оформлені щодо особи, ідентифікувати яку не видається можливим.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.10.2013 року (суддя Дроздова С.С.) позов задоволено; з відповідача стягнуто на користь позивача 99962,13 грн. заборгованості за договором, 3643,04 грн. пені, 711,26 грн. річних, 467,26 грн. втрат від інфляції, 49981,07 грн. штрафу, 3095,28 грн. судового збору, 5500 грн. витрат по оплаті послуг адвоката; повернуто позивачу з Державного бюджету України 110 грн. зайво сплаченого судового збору.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року (судді: Бойченко К.І. - головуючий, Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.) рішення місцевого господарського суду; в позові відмовлено; судові витрати віднесено на позивача.
Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Приватне підприємство "Май-2000" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції у даній справі та передати справу на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про невідповідність постанови вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, оскільки суд до кінця не з'ясував дійсні права та обов'язки сторін за договором, не визначив зміст спірних правовідносин та підстави їх виникнення; не взято до уваги умови договору щодо порядку відпуску нафтопродуктів відповідачу та дані податкового обліку відповідача, що відображають спірні товарні операції, не надано оцінки виконанню договору відповідачем.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, у судовому засіданні відхилив її доводи, вказавши на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції. Позивач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Місцевим господарським судом було встановлено, що 25.08.2011 Приватним підприємством "Май-2000" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Базовий азовський рибопереробний комплекс" (споживач) укладено договір поставки № 25/08, за пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язався забезпечувати нафтопродуктами та заправляти автотранспорт споживача в об'ємах, заявлених споживачем, та в межах наявних ресурсів ПММ, згідно з пунктом 1.2 договору об'єм, строки та порядок отримання нафтопродуктів узгоджується, за необхідності окремими угодами.
За пунктом 2.1.3 договору споживач здійснює часткову оплату за отримане паливо протягом місяця з зобов'язанням повної оплати протягом 5 банківських днів наступного місяця.
Пунктом 4.1.2 договору визначено обов'язок споживача сплатити постачальнику за порушення строків оплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; пунктом 4.1.3 договору передбачено сплату споживачем постачальнику штрафу за прострочення платежу більш як на 1 місяць у розмірі 50% від загальної суми заборгованості за отримані нафтопродукти.
Позивач на підтвердження виконання укладеного договору та відпуску товару відповідачу надав копії видаткових накладних: № 20/3 від 20.12.2011, № 29/4 від 29.09.2011, № 31/4 від 31.10.2011, № 30/12 від 30.11.2011, № 21/2 від 21.12.2011, № 24/1 від 24.12.2011, № 29/12 від 29.12.2011, № 31/4 від 31.12.2011, № 23/1 від 23.01.2012, № 27/9 від 27.01.2012 та довіреності, видані відповідачем, а саме: довіреність серії ААГ № 077746 від 29.09.2011, довіреність № 10 від 26.10.2011, довіреність № 17 від 01.11.2011, довіреність № 33 від 01.12.2011, довіреність № 40 від 14.12.2011, довіреність № 44 від 21.12.2011, довіреність № 44/1 від 23.12.2011, довіреність № 47 від 30.12.2011, довіреність № 7 від 23.01.2012, довіреність № 8 від 27.01.2012.
За висновком судової почеркознавчої експертизи № 45-13 від 31.05.2013 підписи посадових осіб відповідача на зазначених вище документах зроблено не від імені осіб, що зазначені у їх реквізитах. Разом з тим відповідач не заперечував оригінальність відтиску печатки підприємства, що міститься на цих документах.
За змістом наведених документів з 02.12.2011 по 31.12.2011 на умовах часткової попередньої оплати відповідно до умов договору позивач здійснив постачання відповідачу партії нафтопродуктів, заборгованість за яку за даними акта звіряння взаємних розрахунків становить 77877,93 грн за станом на 01.01.2012; також у січні 2012 року позивач відпустив відповідачу нафтопродукти за накладними № 23/1 від 23.01.2012, № 27/9 від 27.01.2012 по довіреностям № 7 від 23.01.2012 та № 8 від 27.01.2012.
На підприємстві позивача прийнято правило видачі зведених податкових накладних з урахуванням перших подій на початок та кінець місяця.
Згідно з умовами договору та встановленими обставинами справи місцевий господарський суд визначив строк оплати нафтопродуктів не пізніше 10 січня 2012 року та не пізніше 07 лютого 2012 року; натомість відповідач оплату здійснив частково, а його заборгованість за даними наведених документів становить 99962,13 грн.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд визнав доведеним факт отримання відповідачем нафтопродуктів за договором та схвалення дій осіб в інтересах відповідача з огляду на наявність систематичних платежів за договором, підписання актів взаємних розрахунків, використання податкових накладних, оформлених за спірними операціями, наявністю відтиску автентичної печатки відповідача на документах, ввезення пального на територію порту підприємством відповідача. Відповідно до визначеної суми заборгованості суд визнав обґрунтованими нараховані позивачем суми пені, штрафу, індексу інфляції та відсотки річних.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, крім зазначених місцевим господарським судом умов договору, встановив також, що за пунктом 2.1.2. договору постачальник реалізує споживачу нафтопродукти за цінами, які діяли на АЗС в день реалізації. Відповідно до пункту 2.2. договору у випадку неможливості одномоментної повної виробки Споживачем ПММ, сторони укладають договір зберігання, згідно якого Споживач передає Постачальнику ПММ за актом прийому-передачі з послідуючого виробкою споживачем заправочної відомості.
Згідно з пунктом 2.1.3 договору Споживач здійснює часткову оплату за отримане паливо протягом місяця з зобов'язанням повної оплати протягом 5-ти банківських днів наступного місяця, а пунктом 3.1 договору сторони визначили, що Споживач зобов'язувався у строк, вказаний у пункті 2.1.3 договору, оплатити у повному обсязі отримані ним нафтопродукти.
Згідно з пунктом 3.2. договору Постачальник зобов'язується заправляти автотранспорт Споживача тільки якісними, відповідними ДСТУ та ТУ нафтопродуктами, з обов'язковою наявністю паспортів якості та сертифікатів відповідності.
Відповідно до пункту 5.4. договору у зв'язку з тим, що відпуск нафтопродуктів здійснюється безперервно, а відносини між Постачальником та Споживачем несуть постійних характер, Споживачу може бути виписана податкова накладна, проте не частіше ніж один раз на місяць та не пізніше останнього дня місяця. Підстави - пункт 15 "Порядку заповнення податкової накладної" від 21.12.2010 №969.
Сторони чітко не визначили строк дії договору, на підставі якого заявлений позов.
В матеріалах справи наявний договір на зберігання нафтопродуктів від 25.08.2011, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з приймання, відпуску та зберігання нафтопродуктів Замовника.
Сервисы для юристов