ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2017 року Справа № 916/1179/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Кравчука Г.А., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-СІТІ-БАС"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід21.11.2016у справі№916/1179/16Господарського судуОдеської областіза позовомТеатрально-видовищного закладу культури "Київський національний академічний театр оперети"доТовариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-СІТІ-БАС"простягнення сумиза участю
- позивача:Листопадська О.Є. (довіреність від 30.12.2016)- відповідача:Прокопішина К.В. (довіреність від 01.12.2016),В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Театрально-видовищний заклад культури "Київський національний академічний театр оперети" (далі - позивач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-СІТІ-БАС" (далі-відповідач) 85 300,00 грн. основного боргу, 82 973,48 грн. інфляційних втрат, 19005,61 грн. три відсотки річних, а також визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити цей строк.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув частину грошових коштів від тієї суми, яка була йому перерахована позивачем на виконання умов договору, у зв'язку з чим, у нього утворився борг на який були нараховані інфляційні втрати та три відсотки річних.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шаратов Ю.А., судді Никифорчук М.І., Смелянець Г.Є.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 8 434,18 грн. три відсотки річних, в решті позову відмовлено.
Оскарженою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Туренко В.Б., судді Поліщук Л.В., Пироговський В.Т.), вказане рішення суду змінено, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85300,00 грн. основного боргу, 62360,85 грн. інфляційний втрат, 8434,18 грн. три відсотки річних, вирішено питання щодо розподілу судового збору. В решті позову відмовлено
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказану постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, вказуючи на необґрунтованість доводів, викладених ній, просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.12.2011 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено договір про закупівлю легкового автомобіля № 10/КП/11, згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.1 якого продавець зобов'язався у 2011 році поставити та передати у власність покупця легковий автомобіль Hyundai Sonata New у кількості одна одиниця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених договором. Вимоги до товару, його кількість та комплектація визначені у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, та відповідає технічним вимогам (додаток № 3 документації конкурсних торгів на закупівлю легкового автомобілю). Ціна договору становить 286 300,00 грн., у тому числі ПДВ - 47716,67 грн.
Відповідно до пункту п. 4.1 договору покупець здійснює оплату за товар в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Згідно пунктів 5.1, 5.2, 5.3 договору відповідач зобов'язався передати товар позивачу на умовах DDP відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000року) ІНКОТЕРМС-2000. Місце поставки товару: м. Київ, вул. Червоноармійська, 53/3. Обов'язок продавця передати товар покупцю вважається виконаним у момент вручення товару позивачу та підписання сторонами акту приймання-передачі товару.
Пунктами 1.4, 1.5 додаткової угоди від 27.01.2012 № 2 до договору визначено, що продавець зобов'язується сплатити покупцю у відповідності до статті 625 ЦК України три відсотки річних за кожен день невиконання зобов'язання за договором від суми товару, починаючи з дня отримання коштів від покупця на розрахунковий рахунок продавця до моменту виконання умов договору в повному обсязі. Оплата продавцем пені та трьох відсотків річних здійснюється щомісячно на підставі виставлених покупцем рахунків.
За приписами п. 10.1 договору у редакції додаткової угоди від 27.01.2012 № 2 договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання умов договору сторонами.
На виконання умов договору, позивач здійснив платежі у розмірі 30%, що підтверджується платіжним дорученням від 06.12.2011 №2192 на суму 85 890,00 грн. та у розмірі 70%, про що свідчить платіжне доручення від 16.12.2011 №2255 на суму 200 410,00 грн.
Листом від 15.04.2013 №41 відповідач запропонував позивачу укласти додаткову угоду про розірвання договору із зобов'язанням повернути грошові кошти в повному обсязі та штрафні санкції в розмірі 13094,70 грн. протягом двадцяти банківських днів після підписання даної угоди.
15.04.2013 сторони зі справи уклали додаткову угоду № 7 до договору, згідно з якою договір є розірваним з 15.04.2013, продавець зобов'язується протягом 20-ти календарних днів з моменту підписання додаткової угоди повернути покупцеві сплачені ним за договором кошти в розмірі 286300,00 грн. та загальна сума пені по договору, яку відповідач повинен оплатити позивачу складає 13094,70 грн.
Судами також встановлено, що відповідач не здійснив поставку позивачу обумовленого договором автомобілю, у зв'язку з чим продавець згідно платіжного доручення від 12.04.2013 повернув покупцю авансовий платіж за автомобіль згідно договору у розмірі 201 000,00 грн., а також оплатив пеню у загальному розмірі 8 609,05 грн., у зв'язку з чим у відповідача утворився борг у розмірі 85 300,00 грн.
Позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями щодо повернення коштів за договором та сплати нарахованих інфляційних і 3% річних, але відповідач залишив їх без задоволення.
Суд першої інстанції, свій висновок мотивував тим, що вимога про стягнення заборгованості заявлена поза межами строку позовної давності, а причини його пропуску не є поважними, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості та інфляційних втрат. При цьому суд визнав правомірною вимогу про стягнення суми трьох відсотків річних, але здійснив її власний розрахунок та частково задовольнив позов.
Змінюючи вказане рішення суду, апеляційний суд виходив з того, що наявні підстави для визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, оскільки арифметичні помилки щодо визначення розміру судового збору, які були допущені позивачем при поданні 29.04.2016 первісного позову, стали наслідком його повернення ухвалою суду від 10.05.2016, однак позивач отримавши ухвалу суду 17.05.2016, в цей же день повторно подав позовну заяву, що є незначним пропуском строку позовної давності, відтак заявлена до стягнення сума заборгованості є правомірною, а нараховані на неї інфляційні втрати та три відсотки річних є такими, що підлягають частковому стягненню, з урахуванням здійсненого судом власного їх перерахунку.
Підстави для скасування оскарженої постанови суду відсутні виходячи із наступного.
Судами встановлено, що оскільки зобов'язання позивача щодо оплати вартості поставки автомобіля на умовах, які передбачені договором від 06.12.2011, укладеного між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець), з урахуванням додаткової угоди від 27.01.2012, були повністю та належним чином ним виконані, про що свідчать відповідні платіжні доручення, відповідач зобов'язаний згідно умов договору поставити його в обумовлений строк, однак продавець своїх зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим 15.04.2013 сторонами була укладена додаткова угода про розірвання договору та відповідно до умов якої у відповідача виник обов'язок у 20-ти денний термін повернути позивачу вартість оплаченого автомобіля.
Також встановлено, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 286 300,00 грн., втім відповідач, враховуючи угоду про розірвання договору, повернув позивачу авансовий платіж за автомобіль у розмірі 201 000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача уторився борг у розмірі 85 300,00 грн., який він позивачу не оплатив.
Сервисы для юристов