Постанова ВГСУ від 15.03.2017 року у справі №910/9354/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 910/9354/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіНєсвєтової Н.М.(доповідач), суддів:Ковтонюк Л.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.12.2016у справі№ 910/9354/13 Господарського суду міста Києва за позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" проспонукання укласти договір реструктуризації заборгованості за участю представників сторін:позивача:Онищенко І.П., відповідача:Сидоренко А.С.

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання укладеним договору між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором № 06/09-6 від 23.01.2009 в сумі 351 057 754,09 грн, на умовах, викладених в проекті договору ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", який доданий до позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача станом на 01 січня 2011 року утворилася заборгованість за спожитий природний газ перед відповідачем за договором про поставки природного газу № 06/09-6 від 23.01.2009 року в розмірі 351 057 754,09 грн. На виконання Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" позивачем направлено на адресу відповідача підписані з боку позивача проекти договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, проте відповіді від відповідача позивачем не отримано. Позивач вважає, що відповідач відмовився від розгляду та підписання вказаного договору, чим порушив право позивача на реструктуризацію заборгованості, передбачене вищевказаним Законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/9354/13 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі №910/9354/13 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано укладеним договір між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та НАК "Нафтогаз України" про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором №06/09-6 від 23.01.2009 в сумі 351 057 754,09 грн на умовах, викладених в проекті договору в редакції, наданій позивачем. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 147 грн судового збору за подання позову та 573 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2009 між НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник, відповідач) та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (покупець, позивач) було укладено договір №06/09-6 поставки природного газу для населення, за умовами якого постачальник передає покупцеві у 2009 році природний газ власного видобутку для потреб населення (для використання на газових плитах), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору постачальник передає покупцеві у 2009 році природний газ в обсязі до 5 760 млн. куб.м.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 343,00 грн., крім того, ПДВ - 20% - 68,60 грн., ціна газу разом з ПДВ - 411,60 грн.

Відповідно до пункту 5.1. Договору розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акту приймання-передачі газу не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що постачальник передає покупцеві у 2009 році природний газ в обсязі до 5 760 млн. куб.м.

Згідно до п. 4.1. договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 343,00 грн, крім того, ПДВ - 20% - 68,60 грн, ціна газу разом з ПДВ - 411,60 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акту приймання-передачі газу не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Судами також встановлено, що станом на 30.04.2012 заборгованість позивача перед відповідачем згідно договору складає 351 057 754,09 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

28.05.2012 листом № 31/15-3563 позивач надіслав на адресу відповідача проект договору реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ на виконання Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Листом № 31/26-4037 від 26.06.2011 позивач повторно направив на адресу відповідача проект договору про реструктуризацію заборгованості, однак останній відповіді не надав.

Оскільки відповідач відмовився від розгляду та підписання вказаного договору, позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору про реструктуризацію заборгованості в сумі 351 057 754,09 грн укладеним на умовах, викладених позивачем у проекті договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, виходив з того, що на правовідносини сторін поширюється Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію, який діяв до 30.06.2012. Вказаний строк є присічним і відновленню не підлягає. Враховуючи, що ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з позовом про визнання договору укладеним звернувся у травні 2013 року, тобто із пропуском присічного строку, встановленого вищевказаним Законом, суд першої інстанцій дійшов висновку про відсутність факту порушення відповідачем права позивача, що виключає можливість його захисту в судовому порядку.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо безпідставності відмови в позові судом першої інстанції з підстав втрати чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на момент звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки цей Закон є матеріальним, а не процесуальним, а тому наслідком втрати ним чинності є неможливість подальшого набуття прав за ним, зокрема, на звернення позивача до відповідача з проектами відповідних угод після 30.06.2012, а не припинення прав, набутих у спосіб та у визначений ним строк, або прав, які могли б набуватись особою в разі належного виконання кореспондуючих обов'язків її контрагентом; в протилежному випадку, тобто, в разі порушення таких прав, вони підлягають судовому захистові.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" встановлено, що дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її Дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".