Постанова ВГСУ від 15.03.2017 року у справі №910/12306/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 910/12306/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Гольцової Л.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовичана ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017у справі№ 910/12306/15 господарського суду міста Києваза позовомУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа АнатолійовичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Афіто"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат №1"про звернення стягнення на предмет заставив судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Дорожинський О.А., - відповідача Власюк В.В., - третьої особи повідомлений, але не з'явився,ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2016 (суддя Селівон А.М.) відмовлено у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича (надалі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" / позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Афіто" (надалі - ТОВ "КЦ "Афіто" / відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат №1" (надалі - ТОВ "Миргородський м'ясокомбінат № 1" / третя особа), про звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів № 1261-140212/А від 14.02.2014 шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною згідно з оцінкою, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 811-140214 від 14.02.2014 в розмірі 2 650 492,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вказане рішення суду та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017 (головуючий суддя Куксов В.В., судді: Чорна Л.В., Корсакова Г.В.) апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016 повернуто без рогляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк", не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати і справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду, зазначаючи при цьому, що суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості застосувати інші процесуальні дії, передбачені положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір", зокрема, щодо розстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі як однієї з основних засад судочинства, закріпленої у п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

15.03.2017, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України, від ТОВ "КЦ "Афіто" надійшов відзив, за змістом якого відповідач просить суд касаційної інстанції не допустити зловживання Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" своїми правами та відмовити в задоволенні поданої касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, однак третя особа не скористалася своїм правом взяти участь в судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016, в якій просила його скасувати та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017, якою апеляційну скаргу було повернуто без розгляду, мотивована тим, що скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із господарським судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені у ст. 94 ГПК України, відповідно до якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату звернення з позовом до суду) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При цьому, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату звернення з позовом до суду) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону (в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою) ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір", судовий збір за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду має бути сплачений в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як роз'яснено у п. 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Так, предметом спору в даній справі є вимога майнового характеру про звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів № 1261-140212/А від 14.02.2014 шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною згідно з оцінкою, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 811-140214 від 14.02.2014 в розмірі 2 650 492,20 грн.

Як вірно визначено Київським апеляційним господарським судом в ухвалі від 10.10.2016, судовий збір, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви до суду першої інстанції, становив 53 009,84 грн. (2 % ціни позову).

Відповідно, при зверненні до суду з апеляційною скаргою Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" мала сплатити судовий збір в розмірі 58 310,82 грн.

Однак, як вбачається з оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду від 13.01.2017 та копій платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, позивачем при зверненні з апеляційною скаргою було сплачено судовий збір лише частково: у розмірі 11 965,47 грн. платіжним дорученням № 678 від 08.12.2016, у розмірі 7 533,74 грн. платіжним дорученням № 1247 від 31.10.2016, тобто у меншому розмірі, ніж встановлено діючим законодавством.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що судовий збір не було сплачено у повному розмірі.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016.

Посилання заявника касаційної скарги на статтю 8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити його розмір або звільнити від його сплати, не беруться до уваги судом касаційної інстанції, з огляду на таке.